Павличко Дмитро Васильович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павличко Дмитро Васильович
Dmytro Pavlychko.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Павличко Дмитро Васильович — український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч.

Цитати[ред.]

  •  

Дніпровська хвиля в море понесла
Поганське ідолля страшноголове.
Його змінив розп'ятий син Єгови
Філософ з іудейського села.[1]«Багато їх було, і всі — богове…» («Львівські сонети»).

  •  

Створила вас безсмертна книга,
Де з Богом ви взяли союз,
І на крилі архістратига
Писались твори ваших муз.

І тяжко вас карав Єгова
За гордощі та ненасить,
Жагу до золота й до слова,
Що в небі зорями горить.[2]«До євреїв».

  •  

В епоху темну і криваву,
Коли, здавалось, зрадив Бог,
Ви здвигнули свою державу,
Давидів сонячний чертог.[3]«До євреїв».

  •  

Збрехала до хати прибита підкова,
Скарав мене Панбіг жорстокий Єгова.
Минуле моє відвернулось од мене,
Майбутнє, мов око в обміймах більма.
Є форма прекрасна, а зору нема.[4]«До Соломії».

  • Тож не вдалось огидливим ізгоям
Вас отруїти жовто-синім гноєм
У холодно-вітряній чужині.
  • І на Схід дивились галичани.
На Москву дививсь в надії Львів…
Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія!
  • Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір.
В твоєму університеті
Я вчусь тепер, народе мій.
Так дай же в молодому злеті
Мені піднятись вище мрій.[5]
  • І випливає наша мова
    Русалкою з глибин Дністра
    (про історичну заслугу Руської трійці)

Примітки[ред.]