Канівець Володимир Васильович

Канівець Володимир Васильович

Стаття у Вікіпедії

Володимир Васильович Канівець (нар. 1923) — український радянський письменник і драматург. Лавреат Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка 1970 року за роман «Ульянови». Підтримував радянську ідеологічно-політичну систему.

Цитати

• Як керувати жінкою? Мобілізувати її до війська.
• Якщо історики пророкують минуле, то письменники відтворюють його.
• Несмак показує, який має бути ідеал.
• Коли не пишеться — все заважає.
• Слово у вірші — це нота музичного твору.
• Ворожнеча міцніша за дружбу.
• Питань нескінченна безліч, а відповідь одна: усі смертні.
• У невисловленої думки суддя один — наша совість. І від того, який цей суддя, такі й наші висловлені думки.
• Живучи в світі, що створюєш, не бачиш світу, що довкола.
• Найсолодший хліб посолений нашим потом.
• Слава, як і простір, довкола нас: і поруч, і губиться десь у нескінченності.
• Мудрі вислови тим доступніші, чим більша в них частка дурості.
• Прописна істина, викладена дотепно, справляє враження нової.
• Витончена ввічливість відгонить неправдою.
• І в оманах є своя принада: вони сприймаються за одкровення.
• Між ненавистю і любов'ю знаходиться нудьга, якої вони хочуть позбутися.
• Демократію людство винайшло з однією метою: щоб з її допомогою деспоти захоплювали владу.
• Поспішність гарна тільки під час втечі від ганьби.
• І розумні, і дурні — усі люблять Істину. Але — кожний свою.
• Придумавши слово «єресь», люди позначили істину, доступну тільки геніям.
• Найганебніше місце, де живе надія, — це простягнута долоня жебрака.
• Найчастіше смішними виявляються люди, позбавлені почуття гумору.
• Сім'я — держава, у якій найлегше стати тираном.
• Неправда з вуст чарівної жінки приємніша, ніж правда з вуст старої діви.
• Не помиляється у виборі президента тільки той, хто не брав участі у голосуванні.
• Щоб полонити всіх, думка, як і жінка, має бути і розумна, і вродлива.
• Ворог може навчити краще, ніж друг.
• Від нещасливого кохання є багато ліків, та виліковує тільки щасливе кохання.
• Справжню ціну жестів знають тільки глухонімі.
• Мудрі чужі думки не гріх вважати і своїми. Але гріх видавати за свої.
• Дивна справа: неписані закони знають усі. Писані — тільки ті, хто їх писав.
• Найбільше позичає грошей той, хто не збирається їх віддавати.
• Правила створюються для того, щоб дурні їх виконували, а розумні — знаходили винятки.
• Повітряні замки легко будувати, але в них жити неможливо.
• Маса дивиться на інтелектуала, як бджола на трутня.
• Без Конституції не може існувати тільки Конституційний Суд.
• Хочеш удавати мудрого? Мовчи, коли мудрі говорять.
• З тисяч людей, що знають Дона Кіхота, не набереться і сотні, що знають Сервантеса.
• Славою щиро нехтує той, кого слава знехтувала.
• Мертві вороги небезпечніші за живих: вони невразливі.
• Війна — загальна примусова здача крові і духу ненависті.
• Ніщо так легко не засвоюється пам'яттю, як думка, відлита в афоризм.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001