Костенко Ліна Василівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Ліна Василівна Костенко
Lina Kostenko.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Лі́на Васи́лівна Косте́нко (нар. 1930) — українська письменниця-«шістдесятниця», поетеса.

Цитати[ред.]

  • І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт. («Пісенька з варіаціями»)[1]
  •  

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна. — «Маруся Чурай»[2]

 
WikiQuote Laurel wreath green.png
Ця цитата була обрана цитатою дня 19 березня 2016 року.
  • Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.[3]
  • В дитинстві відкриваєш материк,
Котрий назветься потім — Батьківщина.[3]
  • Не треба думати мізерно,
Безсмертя є ще де-не-де…[3]
  • Я б просила у цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: люди, будьте взаємно ввічливі.[3]
  • Де воля спить, її ще й приколишуть.[3]
  • Народ шукає в геніях себе.[3]
  • Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там.[3]
  • Душа — єдина на землі держава, де є свобода чиста, як озон.
Кордон душі проходить над світами, а там нема демаркаційних зон.[3]
  • Ще не було епохи для поетів,
Але були поети для епох.[3]
  • Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.[3]
  • Єдине, що від нас іще залежить, —
Принаймні вік прожити як належить.[3]
  • Якщо платити злочином за злочин, то як же й жити… на землі?[3]
  • Історія проситься в сни нащадків.[3]
  • Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.[3]
  • Клаптенята паперу — то смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим собою.[3]
  • Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить.[3]
Вона ніколи не мине…[3]
  • Я знаю грамоту свободи — її підписують мечі![3]
  • З-за ґрат свободу краще видно.[3]
  • Страшні слова, коли вони мовчать.[3]
  • Єдиний, хто не втомлюється, — час.[3]
  • Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
  • Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.
  • Нікчемність — рідна сестра підлості.
  • Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
  • Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
  • Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
  • Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
  • Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
  • Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
  • Совість — це емоційний страж переконань.
  • Роки дитинства — це насамперед виховання серця.
  • Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
  • Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
  • Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.
  • Людина така, яке її уявлення про щастя.
  • Егоїзм — першопричина раку душі.
  • Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
  • Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
  • Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
  • Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
  • Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
  • Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
  • Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
  • Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
  • Чи нас Господь почує усіх разом, коли з нас кожний просить про своє?[4]
  • Коли я ще раз почую, що Україна встала з колін, я випишуся з українців. Якщо українці це не опротестують. Хто встав із колін? Як на мене, теперішнє оце обурення все-таки молодь в основному підняла. Старші дуже переживають, у старших сльози стоять на очах від того, що зараз відбувається. Але сказати, що це Україна встала з колін, не можна, бо ця молодь ніколи не стояла на колінах. Не стояли ж ви на колінах? Як вам ця ідея, що ви стояли на колінах? Навіть я у своєму віці не стояла ніколи на колінах.[1]
  • Якщо нації весь час кажуть, що вона упосліджена, меншовартісна, менталітет не такий, вона спить, вона стоїть на колінах, у неї апатія, і весь цей набір, іде абсолютний психологічний демонтаж нації.[2]
  • Люди, яких можна поважати, вже дорослі. [3]
  • Зараз все менше людей, в яких уособлюється Україна, які готові за неї боротися, в яких є ота цивільна одвага, про яку писала Олена Теліга. І от коли таких людей все менше або у них немає цивільної відваги, через те України зараз ніби немає.[4]
  • Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з'явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна — декоративна. Незалежність ворушить «вусами уві сні». [5]
  • Троянда — як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.
  • Біженці завжди біжать зі сходу.
  • У заповіті [В. Леніна (п.а.)] є дуже цінна вказівка вождя, на жаль, не врахована його наступником, що перш ніж будувати соціалізм, треба випробувати його на дрозофілах.
  • «Політичної біжутерії не ношу!» — цими словами поетеса відмовилася від звання Героя України[5].

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]