Микола Хвильовий

Микола Хвильовий

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Григо́рович Хвильови́й (справжнє прізвище: Фітільов; 1893–1933) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

А

Азіатський ренесанс — це епоха європейського відродження плюс незрівняне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво. — «Камо грядеши»

Б

Без російського диригента наш культурник не мислить себе. Він здібний тільки повторювати зади, мавпувати. Він ніяк не може втямити, що нація тільки тоді зможе культурно виявити себе, коли найде їй одній властивий шлях розвитку. Він ніяк не може втямити, бо він боїться — дерзать! — «Думки проти течії»

В

Ви питаєте, яка Європа? Беріть яку хочете: «минулу — сучасну, буржуазну — пролетарську, вічну — мінливу». Бо і справді: Гамлети, Дон-Жуани чи то Тартюфи були в минулому, але вони є і в сучасному, були вони буржуазні, але вони є і пролетарські, можете їх уважати «вічними», але вони будуть і «мінливі». — «Думки проти течії»

Всі ці літературні всеукраїнські ЦК зовсім непотрібні для письменника. Справа не в літературному ЦК, а в літературі. — «Думки проти течії»

Г

Геть від Москви! Дайош Європу!

Голод — явище свідомо організоване. Голод і розруха — хитрий маневр, щоб одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою. Зрозумійте мене, будьте на часинку «єретиками». Колізія тільки починається. Ця сталінська п’ятирічка — тільки третій акт нашої драми. Два маємо ще попереду. Але чи вистачить на них навіть нашого залізного терпіння? Хтось напевне знайдеться відважний, хтось перший крикне: «Годі! Завісу!». — за два тижні до смерті в розмові з друзями весною 1933 року

Д

…Дивлюсь на дорогу. На дорозі порожньо, і я думаю про небуття: коли дорога відходить, тоді щось відходить, кудись відходить

Є

Європа — це досвід багатьох віків. Це не та Європа, що її Шпенглер оголосив «на закаті», не та, що гниє, до якої вся наша ненависть. Це Європа грандіозної цивілізації, Європа — Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і т. д. — «Камо грядеши»

З

За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену. — «Листи»

І

Ідея відродження моєї нації нічого не має спільного з національною романтикою. — «Вальдшнепи»

Й

Його комуністична партія потихесеньку та полегесеньку перетворюється на звичайного собі «собірателя землі руської»... — «Вальдшнепи»

К

(…) красивих рухів у нас не буде (…). За цим звертайтесь до гітарних героїв гітарних поем

М

(…) майбутнє не в обмашиненні життя, а в притягненні природи до машини

Ми розуміємо Європу теж як психологічну категорію, яка виганяє людськість із «Просвіти» на великий тракт прогресу. — «Камо грядеши»

Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність... — «Камо грядеши»

Митцем треба народитися... — «Камо грядеши»

Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна. — «Думки проти течії»

Н

Національне відродження робить чудеса, і нація прискореним темпом підходить до свого золотого віку. — «Україна чи Малоросія»

Нове мистецтво утворюють робітники і селяни. Тільки з умовою: вони мусять бути інтелектуально розвиненими, талановитими, геніальними людьми. Хто цього не розуміє — той дурень. — «Камо грядеши»

О

Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й вичерпати своє національне (не націоналістичне) офарблення. — «Думки проти течії»

Отже, гряде могутній азіатський ренесанс у мистецтві, і його предтечами є ми, «олімпійці». — «Камо грядеши»

П

По-перше, не треба повторюватись, по-друге — не треба чіпати дрібничок.

Р

Романтика вітаїзму... це мистецтво першого періоду азіатського ренесансу. З України воно мусить перекинутися у всі частини світу... — «Камо грядеши»

Романтику вітаїзму утворюють не «енки», а комунари. Вона, як і всяке мистецтво, для розвинених інтелектів.

Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна. — «Апологети писаризму»

Т

Темна наша батьківщина. Розбіглась по жовтих кварталах чорнозему й зойкає росою на обніжках своїх золотих ланів. Блукає вона за вітряками й ніяк не найде веселого шляху. — «Солонський яр»

Треба негайно на настирливе запитання «Європа чи Просвіта?», відповісти: — «Європа». — «Камо грядеши»

Треба негайно «одшити» — або принаймні поставити на своє місце різних писак, що, вміючи сяк-так зробити репортерську замітку, тикають свого носа в мистецтво й — більше того — намагаються керувати ним. — «Камо грядеши»

У

Українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній. — «Україна чи Малоросія»

Х

Хіба тебе не захоплює сьогодні хоч би та ж ідея відродження твоєї нації? — «Вальдшнепи»

Хіба це не вона та типова українська жінка, що, так ганебно випровадивши синів Тараса Бульби на Запорізьку Січ, пішла плодити безвольних людей? — «Вальдшнепи»

Ц

Це - європейський інтелігент у найкращому розумінні цього слова. Це, коли хочете, — знайомий нам чорнокнижник із Вюртемберга, що показав нам грандіозну цивілізацію і відкрив перед нами безмежні перспективи. Це доктор Фауст, коли розуміти його як допитливий людський дух. — «Думки проти течії»

Ч

Чому ми нарешті не соромимось проїдати тут народні гроші саме в той час, коли навкруги нас люди живуть у неможливих злиднях... — «Вальдшнепи»

Щ

Що ж тоді: — Європа чи «Просвіта»? Для мистецтва — тільки — Європа. — «Камо грядеши»

Я

«Я — чекіст, але я і —людина» — «Я (Романтика)»

З листів

І справді: при всій своїй нормальності я все-таки, коли провіряю себе, трошки психічно ненормальний — лист до М. Зерова

Почуття самокритики не завше скеровує на правдивий шлях, цим і пояснюється почасти те, що я мало пишу (властиво багато знищую) — лист до М. Зерова

Словом, достоєвщина, патологія, але застрелитися я ніяк не можу. Два рази ходив у поле, але обидва рази повертався живим і невредимим: очевидно, боягуз я великий, нікчема — лист до М. Зерова

Див. також

• Я (Романтика)

Джерела

• Хвильовий М.. Арабески Миколи Хвильового: оповідання та новели / Микола Хвильовий. — К.: Грані-Т, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-465-290-9
• Хвильовий М.. Санаторійна зона: Повісті, оповідання, роман / Передмова, примітки М. Г. Жулинського; Худож.-оформлювач Б. П. Бублик. — Харків: Фоліо, 2010. — 506 с. — (Укр. літ-ра. Колекція). — ISBN 978-966-03-4688-8