Микола Хвильовий
Микола Хвильовий | |
![]() | |
![]() | |
![]() | |
![]() |
Мико́ла Григо́рович Хвильови́й (справжнє прізвище: Фітільов; 1893–1933) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати[ред.]
А[ред.]
Азіатський ренесанс — це епоха європейського відродження плюс незрівняне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво. — «Камо грядеши» |
Б[ред.]
Без російського диригента наш культурник не мислить себе. Він здібний тільки повторювати зади, мавпувати. Він ніяк не може втямити, що нація тільки тоді зможе культурно виявити себе, коли найде їй одній властивий шлях розвитку. Він ніяк не може втямити, бо він боїться — дерзать! — «Думки проти течії» |
В[ред.]
Ви питаєте, яка Європа? Беріть яку хочете: «минулу — сучасну, буржуазну — пролетарську, вічну — мінливу». Бо і справді: Гамлети, Дон-Жуани чи то Тартюфи були в минулому, але вони є і в сучасному, були вони буржуазні, але вони є і пролетарські, можете їх уважати «вічними», але вони будуть і «мінливі». — «Думки проти течії» |
Всі ці літературні всеукраїнські ЦК зовсім непотрібні для письменника. Справа не в літературному ЦК, а в літературі. — «Думки проти течії» |
Г[ред.]
Голод — явище свідомо організоване. Голод і розруха — хитрий маневр, щоб одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою. Зрозумійте мене, будьте на часинку «єретиками». Колізія тільки починається. Ця сталінська п’ятирічка — тільки третій акт нашої драми. Два маємо ще попереду. Але чи вистачить на них навіть нашого залізного терпіння? Хтось напевне знайдеться відважний, хтось перший крикне: «Годі! Завісу!». — за два тижні до смерті в розмові з друзями весною 1933 року[1] |
Д[ред.]
Є[ред.]
З[ред.]
За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену. — «Листи» |
І[ред.]
Ідея відродження моєї нації нічого не має спільного з національною романтикою. — «Вальдшнепи» |
Й[ред.]
Його комуністична партія потихесеньку та полегесеньку перетворюється на звичайного собі «собірателя землі руської»... — «Вальдшнепи» |
К[ред.]
(…) красивих рухів у нас не буде (…). За цим звертайтесь до гітарних героїв гітарних поем[3] |
М[ред.]
Ми розуміємо Європу теж як психологічну категорію, яка виганяє людськість із «Просвіти» на великий тракт прогресу. — «Камо грядеши» |
Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність... — «Камо грядеши» |
Митцем треба народитися... — «Камо грядеши» |
Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна. — «Думки проти течії» |
Н[ред.]
Національне відродження робить чудеса, і нація прискореним темпом підходить до свого золотого віку. — «Україна чи Малоросія» |
Нове мистецтво утворюють робітники і селяни. Тільки з умовою: вони мусять бути інтелектуально розвиненими, талановитими, геніальними людьми. Хто цього не розуміє — той дурень. — «Камо грядеши» |
О[ред.]
Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й вичерпати своє національне (не націоналістичне) офарблення. — «Думки проти течії» |
Отже, гряде могутній азіатський ренесанс у мистецтві, і його предтечами є ми, «олімпійці». — «Камо грядеши» |
П[ред.]
По-перше, не треба повторюватись, по-друге — не треба чіпати дрібничок. |
Р[ред.]
Романтика вітаїзму... це мистецтво першого періоду азіатського ренесансу. З України воно мусить перекинутися у всі частини світу... — «Камо грядеши» |
Романтику вітаїзму утворюють не «енки», а комунари. Вона, як і всяке мистецтво, для розвинених інтелектів. |
Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна. — «Апологети писаризму» |
Т[ред.]
Темна наша батьківщина. Розбіглась по жовтих кварталах чорнозему й зойкає росою на обніжках своїх золотих ланів. Блукає вона за вітряками й ніяк не найде веселого шляху. — «Солонський яр» |
Треба негайно на настирливе запитання «Європа чи Просвіта?», відповісти: — «Європа». — «Камо грядеши» |
Треба негайно «одшити» — або принаймні поставити на своє місце різних писак, що, вміючи сяк-так зробити репортерську замітку, тикають свого носа в мистецтво й — більше того — намагаються керувати ним. — «Камо грядеши» |
У[ред.]
Українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній. — «Україна чи Малоросія» |
Х[ред.]
Хіба тебе не захоплює сьогодні хоч би та ж ідея відродження твоєї нації? — «Вальдшнепи» |
Хіба це не вона та типова українська жінка, що, так ганебно випровадивши синів Тараса Бульби на Запорізьку Січ, пішла плодити безвольних людей? — «Вальдшнепи» |
Ц[ред.]
Це - європейський інтелігент у найкращому розумінні цього слова. Це, коли хочете, — знайомий нам чорнокнижник із Вюртемберга, що показав нам грандіозну цивілізацію і відкрив перед нами безмежні перспективи. Це доктор Фауст, коли розуміти його як допитливий людський дух. — «Думки проти течії» |
Ч[ред.]
Чому ми нарешті не соромимось проїдати тут народні гроші саме в той час, коли навкруги нас люди живуть у неможливих злиднях... — «Вальдшнепи» |
Щ[ред.]
Що ж тоді: — Європа чи «Просвіта»? Для мистецтва — тільки — Європа. — «Камо грядеши» |
Я[ред.]
«Я — чекіст, але я і —людина»[5] — «Я (Романтика)» |
З листів[ред.]
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ Спротив геноциду. Книга-каталог виставки / Український інститут національної пам'яті. — Львів-Київ: Часопис, 2015. — С. 65. — ISBN 978-966-2720-17-4
- ↑ Дорога й ластівка // Санаторійна зона, с. 96
- ↑ Кіт у чоботях // Санаторійна зона, с. 51
- ↑ Редактор Карк // Санаторійна зона, с. 43
- ↑ Арабески, 2010, с. 71
- ↑ Арабески, 2010, с. 118
- ↑ Арабески, 2010, с. 109
- ↑ Арабески, 2010, с. 119
Джерела[ред.]
- Хвильовий М.. Арабески Миколи Хвильового: оповідання та новели / Микола Хвильовий. — К.: Грані-Т, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-465-290-9
- Хвильовий М.. Санаторійна зона: Повісті, оповідання, роман / Передмова, примітки М. Г. Жулинського; Худож.-оформлювач Б. П. Бублик. — Харків: Фоліо, 2010. — 506 с. — (Укр. літ-ра. Колекція). — ISBN 978-966-03-4688-8