Воробйов Микола Панасович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Воробйов
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Мико́ла Пана́сович Воробйо́в (нар. 12 жовтня 1941, Мельниківка) — поет, представник Київської і Лаврської школи поезії, маляр.

Цитати[ред.]

  •  

але якщо збожеволіти
то я перестану чекати
але якщо збожеволіти
то світ перестане
чекати
які чарівні краєвиди
якщо збожеволіти[1]

  •  

в таблиці шовку
темно-зелений колір дещо грубий
 а жовтий шелестить занадто
а чорний дружить з усіма...
і тільки синій...
(ох який глибокий!)
та ж недаремне кіт
за ним спостерігає[2]...

  •  

із каменя
на камінь
переповзає мох

велике синє сонце

рожева тінь
пасеться

кінець світу[2]

  •  

купка людей
осторонь
п'яний слуга півонії
повзе і повзе
у канаві
за поштою
човен[3]

Цитати про Миколу Воробйова[ред.]

  •  

Адже є поети, що приходять першими: засвідчити, підтримати і завершити Сотворення Світу: це Олег Лишега, Михайло Григорів, Василь Голобородько, Петро Мідянка...
...та є поет, що спостерігає кінець світу, і завдання його — завершити творіння зовсім в іншому, значно моторошнішому сенсі; завданням його є засвідчити і зафіксувати його остаточний і повний кінець — це Микола Воробйов, і він один[4].

  Вано Крюґер
  •  

Книги Миколи Воробйова — це глиняні таблички Всесвіту: вони збережуться, навіть якщо — коли — Всесвіт загине. Саме тому його вірші такі живі, хоч і через гарячковість передсмертного марення можуть здатися сюрреалістичними[3].

  — Вано Крюґер

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Вано Крюґер. Розчахнута квітка. — Київ: 2020. — 128 с. — ISBN 978-617-7313-47-1


Bookmark-new.svg