Панч Петро Йосипович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Панч
Petro Panch.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Петро́ Йо́сипович Панч (справжнє прізвище — Панченко; *1891, Валки — †1978 , Київ) — український письменник групи «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Офіцер Армії УНР.

З творів[ред.]

  •  

(…) гречність не вживається з війною[1]сотник Лец-Отаманів

  •  

Коли в бою гинуть наші рідні чи друзі, ми повертаємось думками до тих, хто накликав цю біду, помножуємо тисячами прикладів, і жадоба розплати спалахує з особливою силою[2]

  •  

Не почувають у нас жодної відповідальності перед суспільством, (…) жодної дисципліни перед історією. Хахли — і все! Сідають до одного вагона, а їхати хочуть у різні боки[3]професор Потуга

  •  

(…) не якийсь героїчний дух породжує війну, а, навпаки, війна викликає в масах буйні почуття, які породжують у першу чергу жах і відчай, а не ентузіазм[4]поручик Туманов

  •  

Які ми бідні, що такі багаті. Проклята доля![5]пан Тодось про Україну

Виноски[ред.]

Література[ред.]

  • Панч П.. Без козиря: Роман, повісті / Худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко. — Харків: Фоліо, 2009. — С. 443. — (Історія України в романах). — ISBN 978-966-03-4771-7