Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра…[2] — «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє».
— Тарас Шевченко
І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна.[3] — «І виріс я на чужині…».
— Тарас Шевченко
Меж гурами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.[4] — «І виріс я на чужині…».
— Тарас Шевченко
Дніпровська хвиля в море понесла
Поганське ідолля страшноголове.
Його змінив розп'ятий синЄгови —
Філософ з іудейського села.[5] — «Багато їх було, і всі — богове…» («Львівські сонети»).
Не плач, Україно, і в горі-журбі,
не плач над Дніпром і над Доном,
бо ми як зачуєм твій плач, то й собі
ревем, як воли, за кордоном.[6] — «Привіт Україні» (збірка «Подорож до Києва», 1897).
Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т. 1. — 784 с. — ISBN 966-00-0712-4
Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т. 2. — 784 с. — ISBN 966-00-0708-6