Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра…[2] — «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє».
— Тарас Шевченко
І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна.[3] — «І виріс я на чужині…».
— Тарас Шевченко
Меж гурами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.[4] — «І виріс я на чужині…».
— Тарас Шевченко
Дніпровська хвиля в море понесла
Поганське ідолля страшноголове.
Його змінив розп'ятий синЄгови —
Філософ з іудейського села.[5] — «Багато їх було, і всі — богове…» («Львівські сонети»).
Верни до мене, пам'яте моя,
нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою.
Хай сходить співом горло солов'я
в гаю нічному. Пам'яте, верни
із чебреця, із липня жаротою.
Хай яблука останнього достою
в мої, червонобокі, виснуть сни.
Нехай Дніпра уроча течія
бодай у сні у маячні струмує,
і я гукну. І край мене почує.
Верни до мене, пам'яте моя.[6] — з листа до дружини від 1.06.1975 р.(збірка «Палімпсести»).
Не плач, Україно, і в горі-журбі,
не плач над Дніпром і над Доном,
бо ми як зачуєм твій плач, то й собі
ревем, як воли, за кордоном.[7] — «Привіт Україні» (збірка «Подорож до Києва», 1897).
Завжди, як переїздив я Дніпро, щось струшує, будить оспалого пасажира - встань і дивись. Правобережжя - Лівобережжя, не просто собі два береги - тут історія, тут душа наша. "Реве та стогне"- може й сильно сказано, та ніхто з нас не сумнівається в тому, кожний і собі підтягує - "Горами хвилю підійма". Та й Гоголь розмахнувся- "Мало який птах долетить до середини Дніпра. Розкішний - немає рівної йому ріки в світі", - але знов же ніхто Гоголеві не перечив. Припадаєш до вікна і байдуже не всидиш. Бачив я Дін, Волгу, Дунай, Гадсон (нас учили: Гудзон). Добрі ріки, що й казати, та не те. Певно, тут почуття глибоко особисті, родився в цьому краю. Дніпро! Таки є в ньому щось таке, про що в географії не сказано.[8] — 1922 рік
↑Павличко Д. Твори: В 3 т. — Київ: Дніпро, 1989. — Т. 1. — С. 414. — ISBN 5-308-00330-9
↑Стус В. Зібрання творів [Текст] : у 12 т. / Василь Стус ; [редкол. : Д. Стус (голова) та ін. ; упорядкув. та комент. : Д. Стус, А.Шацька ; авт. передм. К.Москалець ; Нац. акад. наук України, Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка]. - [2-ге наук. вид.]. - К. : Факт, 2007 - . Т. 4 : Вірші 1960-х років (поза збірками); Вірші початку 1970-х років (поза збірками) / [ред. т. Д. Стус]. - 2008. - 479 с. : портр. - ISBN 978-966-359-314-2
↑Маковей О. Твори: в 2 т.; авт. передм. Ф. П. Погребенник; упоряд. та авт. приміт. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 1. — С. 151
Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т. 1. — 784 с. — ISBN 966-00-0712-4
Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т. 2. — 784 с. — ISBN 966-00-0708-6
Семененко О. Харків, Харків. — Мюнхен: Сучасність, 1977. — 239 с.
