Перейти до вмісту

Кремінь Дмитро Дмитрович

Матеріал з Вікіцитат

Кремінь Дмитро Дмитрович (нар. 1953) — український письменник і журналіст, громадський діяч.


Дмитро Кремінь
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

[ред.]

Цитати із поезій

[ред.]
  •  

«Оплакую молодість – де її слід?
А слід – у ріці, що перейдена вбрід...» [1]Із поезії "Оплакую молодість – де її слід?"

Цитати із Шевченківської промови

[ред.]

"Уже не тріщина, стежка розколу – тектонічним розлам проходить через поетове серце, і за окраденою раніше, ніж збудженою українською Атлантидою – привид інфернального фіналу. Грізні, войовничі, залізні строфи геніїв українського відродження, битого ідеологічним терором, катованого й розстрілюваного, нищеного й знищеного – і все-таки незнищенного! – звучать і тепер у серцях Шевченкового народу, народу України, в юних синах і дочках наших, котрих не вирвеш із серця: вони народилися і стали людьми не в імперії, не в заляканій Малоросії, а в знищеній, та незнищенній, як дух і матерія, омріяній у найстрашніших часах – Україні. Ці бунтівні хлопчики й дівчатка здатні не тільки на походи й протести, це – українська еліта, котра прийшла у світ із психологією переможців. Це Шевченкові діти – ненароджені, та нарожденні, це діти героїв Крут, яким випало стояти не під шлюбним вінцем, а під кулями більшовицько-матроської орди, це – діти Карпатської Січі, отже – нащадки й правнуки не прадідів поганих, рабів і підніжків, бидла й сміття історичного. Сторозтерзані й сторозп’яті, ми вже народ у трьох іпостасях поколінь, і поетичне слово вільної людини звучить інакше, аніж у травмованого рабством старшого покоління".

"Трагедія наша – не в історії: немає жодного народу в світі, котрий мав би історію – як медяник. Українська трагедія – в трагедії української мрії, в тому, що царська корона в наших казках обирає голову Івана-дурня, котрому лише казка й дарує разом із короною – силу богоборця, титана".

"Ще рано, рано думати, що наше Берестечко, Полтава й Крути — позаду. І ми б загинули, якби не гинули, та й нам, та й мені просяяв удалині берег України-Атлантиди, яка підніметься з дна тоді, коли наші душі піднімуться з колін, а водою Дніпра змиємо з чола тавра, змахнемо порох і попіл спалених століть України".

Про Дмитра Кременя

[ред.]
  •  

«Батько завжди буде для мене тим, хто навчив ходити. Розмовляти. Мріяти. Багато працювати. Радіти кожній миті. Любити родину. Писати вірші. Боротися. Відстоювати. Захищати. Мандрувати. Жартувати. Єднати людей. Переконувати. Володіти словом. Планувати своє життя. Шанувати старших. Виховувати дітей. Робити з опонента прихильника. Бути відповідальним. Тримати спину. Знати собі ціну. Дивитися в очі. Вибачати, але мати добру пам’ять. Вміти програвати. Перемагати. Йти своїм шляхом. Знати своє коріння. Бути Кремінем. Бути батьком.».[2]Тарас Кремінь, син Дмитра Кременя, уповноважений із захисту державної мови (мовний омбудсмен)

  •  

«… Дмитро Кремінь як поет – високий, наче Карпати, і широкий, мовби південний степ, посередині якого ним запалено багаття вічного вогню…».[2]Іван Хланта, фольклорист, літературознавець

Примітки

[ред.]
  1. Поетичні майстерні [[1]]
  2. а б Життя у Слові і Слово у житті : до 70-річчя від дня народження Дмитра Кременя : біобібліографічний довідник / Центральна міська бібліотека ім. М.Л. Кропивницького м.Миколаєва ; уклад. О.Сергєєва, С.Петренко ; ред. Л.Варюхіна, Т.Михайловська. – 20 вид. доповн. – Електронне вид. – Миколаїв, Центральна міська бібліотека ім. М.Л.Кропивницького м.Миколаєва, 2023. – 129 с.

Посилання

[ред.]