Романчук Леся Іванівна

	Романчук Леся Іванівна
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Леся Іванівна Романчук (нар. 28 липня 1955, с-ще Транспортне, СРСР) — українська лікарка, викладачка, письменниця, бард. Член Національної Спілки письменників України (1999), кандидат медичних наук, доцент.

Цитати з творів

Коли щось дають — чогось і вимагають. І ніколи не знаєш, чого буде більше — того, що отримаєш, чи того, що мусиш віддати.^[1]

Якщо сучасність полягає в тому, аби плигати до ліжка на другій хвилині знайомства або «займатися любов'ю», не спитавши імені — то хай їй грець, такій сучасності.^[1]

Професія лікаря, мабуть, вчить спілкуватися з людьми інакше. Втім — ні. Якщо добра немає в душі — професія не допоможе.^[1]

Є рід, сину, а є ще й народ. Шкодуватимемо власних синів — народ загине.^[1]

Що то за ліки, українська пісня — навіть тут, у неволі, за мурами кам'яними, рятує, лікує, наближає до рідного дому, нагадує — співаємо, значить, живі.^[1]

Травматологам завжди роботи вистачає. Світ такий травматичний…^[2]

Джерела

Леся Романчук. Місто карликів. — Тернопіль: Богдан, 2009. — 288 с. — ISBN 978-966-10-0850-1

Див. також

«Місто карликів», книга перша.

[Місто_карликів—2009——-1] а ^б ^в ^г ^д Місто карликів, 2009

[Місто_карликів—2009——286-2] Місто карликів, 2009, с. 286

[1]

[2]