Юрій Луцький

Матеріал з Вікіцитат
Юрій Луцький
Юрій Луцький разом з батьком Остапом (1936 р.)
Стаття у Вікіпедії

Ю́рій Лу́цький (повне ім'я при народженні — Ю́рій Степа́н Не́стор Лу́цький, англ. George Stephen Nestor Luckyj; 11 червня 1919, Янчин, Перемишлянський повіт — 22 листопада 2001, Торонто, Канада) — український літературознавець, літературний критик, славіст, видавець, перекладач.

Цитати[ред.]

На шляхах української науки (лекція) (1999)[ред.]

  •  

Коли я виїхав в 1937 р. зі Львова закордон, у мене була охота вийти із рідного загумінка, з академічної гімназії, де нас вчили бути радше патріотами, ніж науковцями. Щоправда, у моїх батьків був ширший погляд на Україну. Як колишній молодомузівець, мій бать­ко, Остап, завжди спрямовував мене в західний світ. Від роду моєї матері, Смаль-Стоцьких, я одідичив, здається, респект для точної на­уки[1].
З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (виголошена Романом Корогодським) Київ, 28 травня 1999 р.

  •  

Шевельов охрестив мене «впроваджувачем в чужі світи». Та ці світи не були для мене чужими. Як професор української літератури в Торонто, я відчував брак осно­вної інформації про українську літературу[1].

  •  

Що спонукало мене писати про Гоголя і Шевченка? Тому, що я зацікавився тим, що німці називають Geistesgeschichte, а англій­ці – Intellectual history. Отже, я хотів бачити літературу в ширшо­му контексті історії і духовості. Також Гоголь мене цікавив через його «двоєдушне», від якого я так само страждав. У нього воно було українсько-російське, у мене – українсько-англійське[1].

Примітки[ред.]