Світличний Іван Олексійович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світличний Іван Олексійович
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Іва́н Олексі́йович Світли́чний (1929–1992) — український мовознавець, літературний критик, поет, діяч українського руху опору 1960—70-их років, репресований. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка.

Цитати[ред.]

  • Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.
  • Вщухає суєтна тривога.
І в небесах я бачу Бога,
І Боже слово на землі.
  • Поезія — свобода серця…[1]
  • Трудний він і тернистий, шлях на Голгофу слави.
  • Я вірю в риму, / У силу слова незбориму, /В талан-натхнення, в Божий дар.
  • Той у Сірка очей найма, / Того тягар пошан зім'яв. ...
  • Так мало кременю! Найпаче,/ Як над ребром зависне гак.
  • У яничари пруть ягнята. / І нікому меча підняти...
  • Така овеча послідуща паства, / Що вити хочеться від роду-братства! / А кров - одна. Вичавлюю раба / Із себе - спадок роду! - по краплині.
  • Статисти числяться в артистах.
  • Безчестю алібі нема.
  • За рай життям платити треба!
  • Голову покласти - ще не значить впасти...
  • Порційні дози патріотизму / Та нормативи прав і свобод: / Любити порціями Вітчизну / І знати з дозволу свій народ.
  • Не густо між Боянами героїв.
  • Поети стріляють римами, чекісти - із револьверів! / У серце стріляють. Серце - мішень для куль і для рим.
  • Я честі свою твердиню, нескорений образ свободи, / Фортецю своєї гідності - душі - не здам і на п'ядь.
  • Поети! Не пишайтеся вінцем лавровим. Ваш вінець - терновий.
  • Є високий, шляхетний закон між мужчинами: / Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли
  • ...вірую / В однокорінність свободи з офірою, / Мудрості з мужністю, серця з добром.
  • А в мене - тільки слово, Те, що мати / Навчила мене першим вимовляти, / Навчила гідно на устах нести.

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg