Ульяненко Олесь Станіславович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Олесь Ульяненко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олесь Ульяненко
Ulyanenko Oles.jpg
Олесь Ульяненко (2009)
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Оле́сь Станісла́вович Улья́ненко (справжнє ім'я — Олександр Станіславович Ульянов; 14 серпня 1962, Хорол — 17 серпня 2010, Київ) — український письменник, наймолодший лауреат малої Шевченківської премії (1997).

З творів[ред.]

Жінка його мрії[ред.]

  •  

(…) бути готовим і не боятися. Дві банальні істини[1]

  •  

Іноді в голові у нього проходили неймовірні думки, такі дивні і страшні, наче у старшокласника за кольоровим порножурналом на великій перерві[2]

  •  

Ніхто, голубе, не вірить у спасіння, але вірить у Бога. От і все. Це і є гріх. Не бути тим, ким є насправді[3]

  •  

П'ята година, але світло. Скоро під'їзди відкриються і звідти посипляться люди. Скоро світатиме, рівнодення закінчилося. День бере ніч. Все добре[4]

Сєдой[ред.]

  •  

І одного дня вона вирішить, що надто багато емоцій. Людина — коваль свого щастя. Чому б і ні: значить вона повинна грати у споглядання. Чому повинна? Буде лицедійствувати[5]Сєдой

  •  

Людина завжди шукає опертя коли помиляється. Музика. Сильніше музику[6]Сєдой

  •  

Ми тільки крихітні нічники на безмежних полях чиєїсь пам'яті[7]Сєдой

Там, де Південь[ред.]

  •  

Вона впевнена, а тому тому весь світ у неї між ногами[8]

  •  

Все, що довго тягнеться, швидко закінчується[9]

  •  

(…) довіряти в цьому світі можна лише власному калу. І то, — з великою предосторогою[10]

  •  

Я певен, що кохання проходить зі смертю[11]

З інтерв'ю[ред.]

  •  

Коли кажеш правду — це вже епатаж[12]відповідь на запитання чи часто вдається до епатажу

  •  

Письменник повинен все уміти. Людина, що пише, — згорає, але то благословенний вогонь. Головне — остерігатися зламу, щоб кожен день був молитвою серця[13]щодо створення «Мухи»

  •  

Порнографія у нас це — демонстрація статевого акту, де є його початок і закінчення. До мого ж роману це жодного стосунку не має. Це — просто смішно. Хоча що можна чекати від країни, де і дотепер святкують 8 березня та 23 лютого?[14]на висновок Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі щодо роману «Жінка його мрії»

Виноски[ред.]

Див. також[ред.]

Література[ред.]

  • Олесь Ульяненко.. Без цензури: інтерв'ю. — К.: Махаон-Україна, 2011. — 376 с. — ISBN 978-617-526-408-9
  • Олесь Ульяненко.. Жінка його мрії. — Харків: Треант, 2010. — 224 с. — ISBN 978-966-2266-08-5
  • Олесь Ульяненко.. Там, де Південь. — Харків: Треант, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-2266-03-0