Енн Епплбом

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енн Епплбом
Anne Elizabeth Applebaum.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Енн Епплбом (англ. Anne Elizabeth Applebaum, нар. 25 липня 1964, Вашингтон) — американський історик, письменниця та журналістка єврейсько-польського походження.

Цитати[ред.]

  •  

В усіх моїх книжках я намагаюся відповісти на питання «чому?» і як це вплинуло на людей за допомогою окремих прикладів. Я гадаю, цей підхід схожий на мікро-історію, але мене завжди цікавили історії людей в історичному контексті[1].

  •  

Коли читаєш роман «Анна Кареніна» Толстого, то легко уявляєш як саме сидить одяг на різних персонажах – настільки майстерним він був у передачі найменших дрібниць, не говорячи вже про особистості. Так само докладно зображував своїх героїв і героїнь Набоков[1].

  •  

Мені завжди було важко зробити вибір між літературою та історією, можливо через те, що я захоплююся вмінням письменників втілити життя у слові[1].

  •  

Один із письменників, якими я завжди захоплювалась – це В.С. Найпол, лауреат Нобелівської премії, перу якого належать і геніальні художні твори, і чудові журналістські статті. [...] Ще одна письменниця, художні твори і статті якої мені завжди подобалися – Джоан Дідіон. Знову ж таки, її доробок припав мені до душі надзвичайною уважністю в описі подій і людей – це копіткі спостереження, майстерно викладені на папері[1].

  •  

Мої улюблені історики – це Річард Пайпс і Роберт Конквест, з якими я була знайома особисто. Я багато спілкувалася з Бобом [Конквестом] наприкінці його життя. Обидва вражали мене своїм вмінням писати не лише для академічної спільноти, але й для широкого загалу – саме це я завжди намагаюся робити у своїх книжках[1].

  •  

По-перше, я назвала Голодомор геноцидом. А по-друге, книжка була про історію. Я не хотіла перетворювати всю книжку на доказ того, що це був геноцид. Я хотіла показати в книжці, що сталося, а не про сучасну дискусію навколо тих подій, які я вважаю геноцидом у широкому сенсі слова[2]. — про книгу «Червоний голод: війна Сталіна з Україною»

  •  

У багатьох західних підручниках з історії Радянського Союзу голод початку 1930-х років зазвичай подається як результат колективізації: ось зігнали селян у колгоспи, почався хаос, і цей безлад призвів до голоду. А сама організація голоду та його реалізація на рівні села бригадами активістів, які, окрім збіжжя, забирали все-все до останньої крихти, оминається. Я цього повністю не усвідомлювала, поки не почала дослідження[1].

  •  

Я вважаю, що можна бути історикинею і журналісткою, і в тому немає протиріччя. Насправді, підходи історика й журналіста дуже схожі: вони пояснюють причини подій[1].

Цитати з творів[ред.]

Червоний голод: війна Сталіна з Україною (2017)[ред.]

  •  

Якби концепція геноциду залишалась просто ідеєю в свідомості та працях науковців, сьогодні не було б жодних дискусій. За визначенням Лемкіна, Голодомор був геноцидом, як це є в найочевиднішому розумінні цього слова[3].

  •  

Зараз важко кодифікувати голод в УСРР або будь-який інший радянський злочин як геноцид згідно з міжнародним правом. Це не дивно, адже Радянський Союз доклав зусиль до визначення цього терміна саме для того, щоб радянські злочини, включаючи Голодомор, не підпали під визначення «геноцид»[3].

Цитати про Енн Епплбом[ред.]

  •  

Мені здається, що деякі публікації, як з’явилися в Україні, критичні щодо книги Енн Еплбом, грішать надмірною емоційністю і є навіть за межами якоїсь нормальної дискусії, як наприклад порівняння Енн Еплбом з Волтером Дюранті, який знаючи про Голодомор, його замовчував. Якраз Енн Еплбом навпаки, зробила дуже багато для того, щоб розповісти світу про Голодомор. Тому я вважаю такі порівняння вкрай некоректними і неправильними[2].

  Володимир В’ятрович
  •  

Читати таку книжку, як написана Енн Епплбом, не є приємністю – це офіра. Обов’язкова офіра, якщо хочеш дізнатися, до яких крайнощів може довести ідеологічний фанатизм, сліпота й ідіотизм, які його супроводжують, і неминуче насильство, яке – у короткостроковій чи довгостроковій перспективі – є його наслідком. Голодомор і смерті в Україні допомагають краще зрозуміти тероризм джихаду та ірраціональну дикість, яка полягає в тому, аби перетворитися на людину-бомбу і підірвати супермаркет чи танцювальну залу[4]. — «Трагедія України» (“La tragedia de Ucrania”). З огляду книги «Червоний голод. Війна Сталіна проти України»

  Варґас Льйоса

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg