Костенко Ліна Василівна

Ліна Василівна Костенко

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Лі́на Васи́лівна Косте́нко (нар. 1930) — українська письменниця-«шістдесятниця», поетеса.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

• Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
• Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.
• Біженці завжди біжать зі сходу.

В

• В дитинстві відкриваєш материк,

Котрий назветься потім — Батьківщина.

• Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
• Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.

Д

• Де воля спить, її ще й приколишуть.
• Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
• Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
• Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там.
• Душа — єдина на землі держава, де є свобода чиста, як озон.

Кордон душі проходить над світами, а там нема демаркаційних зон.

Е

• Егоїзм — першопричина раку душі.

Є

• Єдине, що від нас іще залежить, —

Принаймні вік прожити як належить.

• Єдиний, хто не втомлюється, — час.

З

• Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
• Зараз все менше людей, в яких уособлюється Україна, які готові за неї боротися, в яких є ота цивільна одвага, про яку писала Олена Теліга. І от коли таких людей все менше або у них немає цивільної відваги, через те України зараз ніби немає.[1]
• З-за ґрат свободу краще видно.

І

• І все на світі треба пережити.

І кожен фініш — це, по суті, старт.

І наперед не треба ворожити,

і за минулим плакати не варт. («Пісенька з варіаціями»)

• Історія проситься в сни нащадків.

К

• Клаптенята паперу — то смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим собою.
• Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
• Коли я ще раз почую, що Україна встала з колін, я випишуся з українців. Якщо українці це не опротестують. Хто встав із колін? Як на мене, теперішнє оце обурення все-таки молодь в основному підняла. Старші дуже переживають, у старших сльози стоять на очах від того, що зараз відбувається. Але сказати, що це Україна встала з колін, не можна, бо ця молодь ніколи не стояла на колінах. Не стояли ж ви на колінах? Як вам ця ідея, що ви стояли на колінах? Навіть я у своєму віці не стояла ніколи на колінах.[2]

Л

• Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
• Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
• Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
• Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
• Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
• Людина така, яке її уявлення про щастя.
• Люди, яких можна поважати, вже дорослі. [3]

М

• Мені соромно за мужчин моєї нації. Вони можуть схопитися за голову, за серце, за матню, за кишеню — вони ніколи не схопляться за зброю! («Записки українського самашедшого»)
• Ми — атомні заложники прогресу.
• Музика — це мова почуттів.

Н

• Народ шукає в геніях себе.
• Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
• Не треба думати мізерно,

Безсмертя є ще де-не-де…

• Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.
• Нікчемність — рідна сестра підлості.

П

• Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з'явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна — декоративна. Незалежність ворушить «вусами уві сні». [4]
• «Політичної біжутерії не ношу!» — цими словами поетеса відмовилася від звання Героя України.
• Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить.

Р

• Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
• Роки дитинства — це насамперед виховання серця.

С

• Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
• Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
• Страшні слова, коли вони мовчать.

Т

• Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
• Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
• Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
• Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.
• Троянда — як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.

У

• У заповіті [В. Леніна (п.а.)] є дуже цінна вказівка вождя, на жаль, не врахована його наступником, що перш ніж будувати соціалізм, треба випробувати його на дрозофілах.

Ч

• Чи нас Господь почує усіх разом, коли з нас кожний просить про своє?

	Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна. — «Маруся Чурай»
	Ця цитата була обрана цитатою дня 19 березня 2016 року.

Ш

• Шукайте посмішку Джоконди,

Вона ніколи не мине…

Щ

• Ще не було епохи для поетів,

Але були поети для епох.

Я

• Я б просила у цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: люди, будьте взаємно ввічливі.
• Я знаю грамоту свободи — її підписують мечі!
• Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
• Якщо нації весь час кажуть, що вона упосліджена, меншовартісна, менталітет не такий, вона спить, вона стоїть на колінах, у неї апатія, і весь цей набір, іде абсолютний психологічний демонтаж нації.[5]
• Якщо платити злочином за злочин, то як же й жити… на землі?

Див. також

• Маруся Чурай (1979)
• Берестечко (1999)
• Записки українського самашедшого (2010)

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
• Костенко Л. Записки українського самашедшого / Л.Костенко. — К.:А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010. — 416 с. — ISBN 978-966-7047-88-7.