Костенко Ліна Василівна
(Перенаправлено з Ліна Костенко)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Ліна Василівна Костенко | |
![]() | |
![]() | |
![]() |
Лі́на Васи́лівна Косте́нко (нар. 1930) — українська письменниця-«шістдесятниця», поетеса.
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати[ред.]
Б[ред.]
- Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
- Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.
- Біженці завжди біжать зі сходу.
В[ред.]
- В дитинстві відкриваєш материк,
- Котрий назветься потім — Батьківщина.[1]
- Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
- Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом[2].
Д[ред.]
- Де воля спить, її ще й приколишуть.[1]
- Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
- Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
- Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там.[1]
- Душа — єдина на землі держава, де є свобода чиста, як озон.
- Кордон душі проходить над світами, а там нема демаркаційних зон.[1]
Е[ред.]
- Егоїзм — першопричина раку душі.
Є[ред.]
- Єдине, що від нас іще залежить, —
- Принаймні вік прожити як належить.[1]
- Єдиний, хто не втомлюється, — час.[1]
З[ред.]
- Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
- Зараз все менше людей, в яких уособлюється Україна, які готові за неї боротися, в яких є ота цивільна одвага, про яку писала Олена Теліга. І от коли таких людей все менше або у них немає цивільної відваги, через те України зараз ніби немає.[1]
- З-за ґрат свободу краще видно.[1]
І[ред.]
- І все на світі треба пережити.
- І кожен фініш — це, по суті, старт.
- І наперед не треба ворожити,
- і за минулим плакати не варт. («Пісенька з варіаціями»)[3]
- Історія проситься в сни нащадків.[1]
К[ред.]
- Клаптенята паперу — то смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим собою.[1]
- Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.[1]
- Коли я ще раз почую, що Україна встала з колін, я випишуся з українців. Якщо українці це не опротестують. Хто встав із колін? Як на мене, теперішнє оце обурення все-таки молодь в основному підняла. Старші дуже переживають, у старших сльози стоять на очах від того, що зараз відбувається. Але сказати, що це Україна встала з колін, не можна, бо ця молодь ніколи не стояла на колінах. Не стояли ж ви на колінах? Як вам ця ідея, що ви стояли на колінах? Навіть я у своєму віці не стояла ніколи на колінах.[2]
Л[ред.]
- Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість[2].
- Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
- Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
- Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
- Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
- Людина така, яке її уявлення про щастя.
- Люди, яких можна поважати, вже дорослі. [3]
М[ред.]
- Мені соромно за мужчин моєї нації. Вони можуть схопитися за голову, за серце, за матню, за кишеню — вони ніколи не схопляться за зброю! («Записки українського самашедшого»)
- Ми — атомні заложники прогресу.[1]
- Музика — це мова почуттів.
Н[ред.]
- Народ шукає в геніях себе.[1]
- Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.[1] Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.[4]
- Не треба думати мізерно,
- Безсмертя є ще де-не-де…[1]
П[ред.]
- Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з'явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна — декоративна. Незалежність ворушить «вусами уві сні». [4]
- «Політичної біжутерії не ношу!» — цими словами поетеса відмовилася від звання Героя України[5].
- Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить.[1]
Р[ред.]
- Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
- Роки дитинства — це насамперед виховання серця.
С[ред.]
- Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
- Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
- Страшні слова, коли вони мовчать.[1]
Т[ред.]
- Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
- Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
- Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
- Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.
- Троянда — як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.
У[ред.]
- У заповіті [В. Леніна (п.а.)] є дуже цінна вказівка вождя, на жаль, не врахована його наступником, що перш ніж будувати соціалізм, треба випробувати його на дрозофілах.
Ч[ред.]
- Чи нас Господь почує усіх разом, коли з нас кожний просить про своє?[6]
Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. |
|||||
Ш[ред.]
- Шукайте посмішку Джоконди,
- Вона ніколи не мине…[1]
Щ[ред.]
- Ще не було епохи для поетів,
- Але були поети для епох.[1]
Я[ред.]
- Я б просила у цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: люди, будьте взаємно ввічливі.[1]
- Я знаю грамоту свободи — її підписують мечі![1]
- Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
- Якщо нації весь час кажуть, що вона упосліджена, меншовартісна, менталітет не такий, вона спить, вона стоїть на колінах, у неї апатія, і весь цей набір, іде абсолютний психологічний демонтаж нації.[5]
- Якщо платити злочином за злочин, то як же й жити… на землі?[1]
Див. також[ред.]
- Маруся Чурай (1979)
- Берестечко (1999)
- Записки українського самашедшого (2010)
Примітки[ред.]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. / В. Статєєва // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 54-64.
- ↑ а б 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ Ліна Костенко (teolib.h1.ru)
- ↑ Крилаті вислови про українську мову, які актуальні досі.
- ↑ Нагороди в Україні: престиж чи девальвація?
- ↑ Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 71.
- ↑ Ліна Костенко: «Маруся Чурай» (історичний роман у віршах)
Джерела[ред.]
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Костенко Л. Записки українського самашедшого / Л.Костенко. — К.:А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010. — 416 с. — ISBN 978-966-7047-88-7.