Костенко Ліна Василівна

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Ліна Костенко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліна Василівна Костенко
Lina Kostenko.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Лі́на Васи́лівна Косте́нко (нар. 1930) — українська письменниця-«шістдесятниця», поетеса.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Цитати[ред.]

Б[ред.]

  • Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
  • Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.
  • Біженці завжди біжать зі сходу.

В[ред.]

  • В дитинстві відкриваєш материк,
Котрий назветься потім — Батьківщина.[1]
  • Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
  • Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом[2].

Д[ред.]

  • Де воля спить, її ще й приколишуть.[1]
  • Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
  • Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
  • Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там.[1]
  • Душа — єдина на землі держава, де є свобода чиста, як озон.
Кордон душі проходить над світами, а там нема демаркаційних зон.[1]

Е[ред.]

  • Егоїзм — першопричина раку душі.

Є[ред.]

  • Єдине, що від нас іще залежить, —
Принаймні вік прожити як належить.[1]
  • Єдиний, хто не втомлюється, — час.[1]

З[ред.]

  • Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
  • Зараз все менше людей, в яких уособлюється Україна, які готові за неї боротися, в яких є ота цивільна одвага, про яку писала Олена Теліга. І от коли таких людей все менше або у них немає цивільної відваги, через те України зараз ніби немає.[1]
  • З-за ґрат свободу краще видно.[1]

І[ред.]

  • І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт. («Пісенька з варіаціями»)[3]
  • Історія проситься в сни нащадків.[1]

К[ред.]

  • Клаптенята паперу — то смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим собою.[1]
  • Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.[1]
  • Коли я ще раз почую, що Україна встала з колін, я випишуся з українців. Якщо українці це не опротестують. Хто встав із колін? Як на мене, теперішнє оце обурення все-таки молодь в основному підняла. Старші дуже переживають, у старших сльози стоять на очах від того, що зараз відбувається. Але сказати, що це Україна встала з колін, не можна, бо ця молодь ніколи не стояла на колінах. Не стояли ж ви на колінах? Як вам ця ідея, що ви стояли на колінах? Навіть я у своєму віці не стояла ніколи на колінах.[2]

Л[ред.]

  • Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість[2].
  • Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
  • Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
  • Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
  • Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
  • Людина така, яке її уявлення про щастя.
  • Люди, яких можна поважати, вже дорослі. [3]

М[ред.]

Н[ред.]

  • Народ шукає в геніях себе.[1]
  • Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.[1] Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.[4]
  • Не треба думати мізерно,
Безсмертя є ще де-не-де…[1]
  • Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.[1]
  • Нікчемність — рідна сестра підлості.

П[ред.]

  • Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з'явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна — декоративна. Незалежність ворушить «вусами уві сні». [4]
  • «Політичної біжутерії не ношу!» — цими словами поетеса відмовилася від звання Героя України[5].
  • Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить.[1]

Р[ред.]

  • Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
  • Роки дитинства — це насамперед виховання серця.

С[ред.]

  • Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
  • Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
  • Страшні слова, коли вони мовчать.[1]

Т[ред.]

  • Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
  • Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
  • Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
  • Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.
  • Троянда — як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.

У[ред.]

  • У заповіті [В. Леніна (п.а.)] є дуже цінна вказівка вождя, на жаль, не врахована його наступником, що перш ніж будувати соціалізм, треба випробувати його на дрозофілах.

Ч[ред.]

  • Чи нас Господь почує усіх разом, коли з нас кожний просить про своє?[6]
  •  

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна. — «Маруся Чурай»[7]

 
WikiQuote Laurel wreath green.png
Ця цитата була обрана цитатою дня 19 березня 2016 року.

Ш[ред.]

Вона ніколи не мине…[1]

Щ[ред.]

  • Ще не було епохи для поетів,
Але були поети для епох.[1]

Я[ред.]

  • Я б просила у цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: люди, будьте взаємно ввічливі.[1]
  • Я знаю грамоту свободи — її підписують мечі![1]
  • Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
  • Якщо нації весь час кажуть, що вона упосліджена, меншовартісна, менталітет не такий, вона спить, вона стоїть на колінах, у неї апатія, і весь цей набір, іде абсолютний психологічний демонтаж нації.[5]
  • Якщо платити злочином за злочин, то як же й жити… на землі?[1]


Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. / В. Статєєва // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 54-64.
  2. а б 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
  3. Ліна Костенко (teolib.h1.ru)
  4. Крилаті вислови про українську мову, які актуальні досі.
  5. Нагороди в Україні: престиж чи девальвація?
  6. Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 71.
  7. Ліна Костенко: «Маруся Чурай» (історичний роман у віршах)

Джерела[ред.]