Література

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мистецтво

Архітектура
Кіно
Скульптура
Фотографія
Література
Музика
Живопис

Книги


Літерату́ра (від лат. litterae — буква, літера) — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства.

Цитати[ред.]

  •  

Вища ступінь майстерності письменника в тому, щоб висловити думку в образі

  Оноре де Бальзак
  •  

Вся без винятку література — це насамперед література про літературу, це великою мірою опис наших спроб налаштувати зв'язок між різними сферами свідомости за посередництва умовних, дуже обмежених і неоднозначних засобів, якими є слова й мовні структури загалом, про зміст більшости яких ми маємо лише дуже туманне уявлення. І, хоч як на це дивитися, це майже завжди насамперед спроба комунікації із собою, — шукання контакту між притомністю «я» й глибшими, позаособистими джерелами свідомости, — це своєрідна самоосвіта, хоча вона й завжди повинна бути пов'язана з намаганням прокласти міст до реальности «Ти», до світу іншої людини й сфери людської свідомости взагалі, а також і вищого, «божественного» виміру[1].

  Марко Роберт Стех
  •  

Годі побудувати щось словом, коли те саме руйнувати ділом

  Григорій Сковорода
  •  

Книги — бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі

  Нестор Літописець
  •  

Література сьогодні змушена лише ставити питання світові, тоді як світ, потерпаючи від відчуження, потребує відповідей[2].

  — Ролан Барт
  •  

Література – це не тільки те, що є живий автор, він зараз прийде, дасть автограф. Мертві письменники насправді нічим не гірші від живих[3].

  Тарас Прохасько
  •  

Література – це передовсім спілкування, позачасовий і позапросторовий контакт; і потреба в цьому контакті спонукає писати й читати[4].

  Тарас Прохасько
  •  

Література – це спосіб вираження думок, світогляду, гідності й порядності. Без літератури не можна обійтися, бо без неї настане темрява[5].

  Роман Іваничук
  •  

Література – це якраз спроба відходити від стереотипів, спроба описувати явища складно, помічати їхню неоднозначність, називати її і не ховатися від неї. Вона не дає відповідей, а навпаки – ставить ще більше запитань[6].

  Софія Андрухович
  •  

Ось і наглядна різниця між математикою і літературою: від перестановки співмножників сума не міняється, а від перестановки слів думка може змінитися докорінно[7]. — ПОМІРКУЮ, ПРИЯТЕЛЮ!

  Ірина Вільде
  •  

Про все можна писати. Бо взагалі література покликана сміливо писати про такі речі, які змушують читача задумуватися, чи варто про них писати[8]Тоґава

  Хісакі Мацуура
  •  

Серйозна література питання ставить, а несерйозна — їх розв'язує[9].

  — Вітольд Ґомбрович
  •  

Твір, який читають, має теперішнє; твір, який перечитують, має майбутнє.

  Александр Дюма-син
  •  

Частина літератури є ніби зобов’язанням перед самим собою. Рано чи пізно я до неї прийду, напишу її. Тобто стосунки з нею налагоджені. Є така, про яку я знаю, що її не варто писати ніколи. Є ще жива література, яку мені достатньо просто комусь розповісти. А є література, яка обов’язково має бути написаною, бодай на рівні нотаток[10].

  Тарас Прохасько
  •  

Що сталося б з літературою, якби справа її не захищалася? У нас є свій касаційний суд — це майбутнє. Щасливий той, хто може постати перед ним

  Оноре де Бальзак
  •  

Щастя письменника — думка, що може вся перейти в почуття, почуття, що може все перейти в думку.[11]

  Томас Манн, «Смерть у Венеції» (1912)

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Хісакі Мацуура.. Півострів: Роман / Хісакі Мацуура; пер. з яп. І. Дзюб. — К.: Вид-во Соломії Павличко, 2008. — 288 с.
  • Манн Т. Смерть у Венеції // Трістан. Новели / Томас Манн; пер. з нім. Є. Поповича. — Київ: «Дніпро», 1975. — С. 145–229.
  • Олександр Клименко. Весь цей літературний джаз. — Брустурів: Discursus, 2017. — 200 с.
  • Костянтин Москалець. Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 400 с. — ISBN 978-617-679-678-7

Посилання[ред.]


Bookmark-new.svg