Розум

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Ро́зум (лат. ratio; дав.-гр. ὁ νοῦς) — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки.

Цитати[ред.]

  •  

Геній, тобто почуття у вищому своєму розвитку, можна визначити як здатність творити нові ідеї або їх нове словесне вираження. Геній в області ідей — ось межа людського розуму, геній в області словесної форми — ось межа таланту. Таким чином, в рівній мірі запліднюючи розум і талант, допомагаючи знайти ідеї одному і форму для них іншому, зачинаючи і народжуючи, геній завжди творець в самому точному сенсі цього слова; коротше кажучи, геній — це дар винаходити нове.[2]

  Антуан де Рівароль
  •  

Розумних людей на світі куди більше, ніж талановитих. Суспільство аж кишить розумниками, геть позбавлених таланту.[2]

  Антуан де Рівароль
  •  

Розумні люди люблять все, що носить на собі печатку розуму, як ласуни люблять солодощі, а кокетки — лестощі.[2]

  Антуан де Рівароль
  •  

Герцог робить свою дружину герцогинею, а розумна людина не зробить її розумною жінкою.[2]

  Антуан де Рівароль
  •  

Я переконався, що існуюче визначення «людина — розумна тварина» фальшиве і дещо передчасне. Правильніше формулювати: «людина — тварина, сприйнятлива до розуму»[3]

  Григорій Горін
  •  

Розум не є свобідний, коли наглядно бачить правду предмету. З тієї хвилини, як пізнає, що річ мається (два рази два є чотири), конечно видає осуд і дає свою згоду на правду[4].

  Йосип (Сліпий)
  •  

Ми охочіше віримо в істинність речей, яким віддаємо перевагу. Розум відкидає важке – бо не має терпіння вести дослідження далі; тверезе – бо воно неволить надію; незбагненне в природі – бо має забобони; світло досвіду – бо має гординю і зневагу до нього; парадоксальне – бо піддається думці загалу. Немає числа способам, яким пристрасті плямують і псують розум.[5]

  Френсіс Бекон
  •  

Як мало місця відведено розумові – тісний закуток голови, а решту тіла віддано пристрастям. До того ж розумові протиставлено двох несамовитих тиранів. Перший – гнів, що займа верх грудної клітки і тримає, мов у в’язниці, навіть саме джерело життя – серце. Другий тиран – хтивість, яка має широку владу над людиною. Про те, що розум не дуже впливає на ці дві нечисті сили, досить виразно показує щоденне життя людей. Хай розум кричить, хоч лусне, про правила і норми моралі, - супостати, зв’язавши цареві руки й ноги, дають такого прочухана, що він украй виснажений, кінець кінцем з усім згоджується[6].

  Еразм Роттердамський

Примітки[ред.]

  1. Висловлювання та сентенції знаменитих філософів, 2009, с. 240
  2. а б в г Ларец острословов: Афоризмы. Парадоксы. Шутки. Эпиграммы / Сост. Г. П. Лобарев. — М.: Политиздат, 1991. — 511 с. ISBN 5-250-01640-5
  3. «Дім, який побудував Свіфт»
  4. Йосип Сліпий «Віра і наука»
  5. Френсіс Бекон / Карл Саган / Світ, повний демонів. Наука як свічка у пітьмі – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2018 р. с. 180
  6. Похвала глупоті. – К.: Основи, 1993р. ст.27

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg