Ахматова Анна Андріївна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Ахматова
Kuzma Petrov-Vodkin. Portrait of Anna Akhmatova. 1922.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ахма́това А́нна Андрі́ївна (справжнє прізвище: Горе́нко; 1889 — 1966) — російська поетеса, дружина Миколи Гумільова, представниця акмеїзму.

Цитати[ред.]

  • ...А слава земна — мов дим.
    Таж я не цього жадала...
    Усім коханцям моїм
    Я щастя подарувала.
(«А слава земна...» / Пер. Ігор Качуровський // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 250)
  • Над почесті, над юність, над свободу
    Я ставлю Музу, гостю палахку.
(Муза / Пер. Дмитро Павличко // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 256)
  • Хор ангелів у вишині пролинув,
    І розтопилось небо вогняне.
    Отцеві мовив: — Чом мене покинув?
    А Матері: — О, не ридай Мене...
(Розп'яття / Пер. Ігор Качуровський // «Хотінь безсенсових отрута». — С. 260)
  • Майбутнє, як відомо, кидає свою тінь задовго до того, як увійти.
  •  

Для Бога мертвих нема.[1]

 

Для Бога мертвых нет.

  — «In memoriam» (1942)
  •  

Тепер арештанти повернуться і дві Росії глянуть одна одній у вічі: та, яка саджала, й та, яку посадили.[2]

 

Теперь арестанты вернутся, и две России глянут друг другу в глаза: та, что сажала, и та, которую посадили.

  — про амністію жертв сталінізму (зі щоденника Лідії Чуковської, 4 березня 1956)
  •  

Поет завжди правий.[3]

 

Поэт всегда прав.

  — про Бориса Пастернака, після публікації закордоном «Доктора Живаго» (1958)
  •  

ХХ століття почалося восени 1914 року разом із війною, так само як XIX почалося Віденським конґресом.[4]

 

ХХ век начался осенью 1914 года вместе с войной, так же как XIX начался Венским конгрессом.

  •  

По суті ніхто не знає, в яку епоху він живе. Так і ми не знали на початку 10-х років, що ми жили напередодні першої європейської війни та Жовтневої революції.

 

В сущности никто не знает, в какую эпоху он живет. Так и мы не знали в начале 10-х годов, что мы жили накануне первой европейской войны и Октябрьской революции. [1]

  •  

Взагалі, найнецікавіше на світі — чужі сни і чужий блуд.

 

Вообще, самое скучное на свете - чужие сны и чужой блуд. [2]

Правила життя Анни Ахматової[ред.]

  •  

Вірші - зовсім не те, що ми думали в молодості.[5]

  •  

Один скульптор збирався ліпити мене, але потім не побажав: "Нецікаво. Природа вже все зробила".[5]

  •  

Назвали мене Анною на честь бабусі Ганни Єгорівни Мотовілової. Її мати була чингізидкою, татарською княжною Ахматовою, чиє прізвище, не зрозумівши, що збираюся бути російським поетом, я зробила своїм літературним ім'ям.[5]

  •  

Я отримала прізвисько «дика дівчинка», бо ходила босоніж, ходила без капелюха тощо, кидалася з човна у відкрите море, купалася під час шторму і засмагала до того, що сходила шкіра, і всім цим шокувала провінційних севастопольських панянок.[5]

  •  

Перший вірш я написала, коли мені було одинадцять років (він був жахливий), але вже раніше батько називав мене чомусь декадентською поетесою.[5]

  •  

Я ніколи не любила бачити свої вірші у пресі. Якщо на столі лежала книжка «Російської думки» чи «Аполлона» з моїми віршами, я її хапала і ховала. Мені це здавалося непристойним, ніби я забула на столі панчоху чи бюстгальтер.[5]

  •  

Мене втішати не потрібно: я невтішна.[5]

  •  

Я не вмію шити.[5]

  •  

Людям мого покоління не загрожує сумне повернення — нам повертатися нікуди.[5]

  •  

Неувага людей один до одного не має меж.[5]

  •  

Хтось нещодавно сказав при мені: «1910-ті роки – найбезбарвніший час». Так, мабуть, треба тепер говорити, але я все ж таки відповіла: «Крім усього іншого цей час Стравінського та Блоку, Анни Павлової та Скрябіна, Ростовцева та Шаляпіна, Мейєрхольда та Дягілєва».[5]

  •  

Між 1925-1939 роками мене перестали друкувати зовсім. Тоді я вперше була присутня за своєї громадянської смерті. Мені було 35 років.[5]

  •  

Очам не віриш, коли читаєш, що на петербурзьких сходах завжди пахло паленою кавою. Там часто були високі дзеркала, іноді килими. У жодному респектабельному петербурзькому будинку на сходах не пахло нічим, крім парфумів дам і сигар панів, що проходили.[5]

  •  

Ввечері вуалі носили лише повії..[5]

  •  

Біографію я починала писати декілька разів, але, як то кажуть, зі змінним успіхом. Востаннє це було 1946 року. Її єдиним читачем виявився слідчий, який прийшов заарештовувати мого сина, а заразом зробив обшук і в моїй кімнаті.[5]

  •  

Те, що було сміливістю, через 30 років звучить як банальність.[5]

  •  

Всім відомо, що є люди, які відчувають весну з Різдва. Сьогодні мені здається, я відчула її, хоч ще не було зими.[5]

  •  

Я впевнена, що зараз ми не до кінця знаємо, яким чарівним хором поетів ми володіємо, що російська мова молода і гнучка, що ми ще зовсім недавно пишемо вірші, що ми їх любимо і віримо їм.[5]

  •  

Слухала вальс бабок із балетної сюїти Шостаковича. Це диво. Здається, його танцює сама витонченість. Чи можна зробити таке зі словом, що він робить зі звуком?[5]

  •  

Ленінград взагалі надзвичайно пристосований для катастроф. Ця холодна річка, над якою завжди важкі хмари, ці загрозливі заходи сонця, цей оперний, страшний місяць... Чорна вода з жовтими відблисками світла... Все страшно. Я не уявляю собі, як виглядають катастрофи і біди в Москві: адже там немає всього цього.[5]

  •  

Минулої зими я читала «Улісса». Прочитала чотири рази, перш ніж здолала. Дуже чудова книга. Щоправда, на мій смак, там надто багато порнографії.[5]

  •  

Я вам не ставила платівку про Бальмонта?[5]

Джерела[ред.]

  • Душенко, К. В. Словарь современных цитат [Електронний ресурс] : 5 250 цитат и выражений XX и XXI века, их источники, авторы, датировка. — Москва: Эксмо, 2006. — 1251 с.
  • Ахматова, Анна. [Вірші] // «Хотінь безсенсових отрута»: 20 російських поетів «срібного віку» в українських перекладах / Упоряд. Максим Стріха. — К.: Факт, 2007. — С. 238-263.

Примітки[ред.]

  1. Словарь современных цитат, с. 35
  2. Словарь современных цитат, с. 37
  3. Словарь современных цитат, с. 35
  4. Словарь современных цитат, с. 36
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Правила жизни Анны Ахматовой