Маруся Чурай (роман)

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліна Костенко у 2006 році

«Маруся Чурай»— історичний роман у віршах української письменниці Ліни Костенко, вперше опублікований у 1979 році.

Цитати про героїв[ред.]

Маруся Чурай[ред.]

  •  

Вона ж свій злочин визнала прилюдно[1].

  •  

Співала так, як лиш вона уміла[2].

  •  

Чурай Маруся, що його любила, любила, справді, вірно і давно, тоді його із ревнощів убила, підсипавши отруту у вино[3].

  •  

Бо на обличчя з янголами схожа, але в душі - то чистий сатана(Бобренчиха про Марусю Чурай під час суду)[4].

  •  

Ця дівчина... Обличчя, як з ікон[5].

  •  

Ця дівчина не просто так, Маруся. Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа (Іван Іскра про Марусю Чурай та її пісні) [6].

  •  

Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах!(Іван Іскра про Марусю Чурай та її пісні)[7].

  •  

Людей такого рідкісного дару хоч трохи, люди, треба берегти! (Іван Іскра про Марусю Чурай та її пісні)[8].

  •  

Я зайва людям на своїй землі[9].

  •  

Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі[10].

  •  

В розмові я, сказати б, то не дуже. А в пісні можу виспівати все[11].

  •  

Та не така й біднесенька. Не думай, Грицю, справді, не така. Бо я чекаю не кого, а месника. Я ж лицаря чекаю, козака.[12].

  •  

Бо я така зробилась, як черниця[13].

  •  

Я ту отруту з розпачу зібрала. Я змалку знаю, де яке зело. Мені це ще од баби перейшло...[14].

  •  

Ти і в стражданні гарна...[15].

  •  

А може, й правду кажуть, що ти відьма, приворожила — і пропав навік[16].

  •  

Чурай Маруся, що його любила, любила, справді, вірно і давно, тоді його із ревнощів убила, підсипавши отруту у вино[17].

  •  

Якась вона не схожа на убивць. Злочинниця,— а так би й зняв би шапку. На смерть іде,— а так би й поклонивсь[18].

  •  

Я сама вже не знаю, жива я чи ні[19].

  •  

Ніхто мене нічого не питає. Я всім чужа, і всі мені чужі[20].

  •  

Але чогось така вже, як обвуглена. Якась така, мов знята із хреста[21].

  •  

— Хотіла жити, а життя не вийшло. Хотіла вмерти,— люди не дали[22].

  •  

—От я й дивлюсь, що в тебе ж таке личко, що в ньому наскрізь світиться душа[23].

  •  

—Дишканти чув я, тенори, баси, а ти співаєш — душу всю проймає. Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає![24].

  •  

Усе одна. Нічого їй не треба. Все їй чуже. Здоров’я теж нема[25].

  •  

І вже забута богом і людьми живе Маруся в захистку зими[26].

  •  

Отак і я, привикну, якось житиму. Ніхто і не побачить, як тужитиму[27].

  •  

— Кого ти любиш, Іване? Мене чи свою пам’ять? Красива я була, правда? Схожа на свою матір. Смілива я була, правда? Схожа на свого батька. Співуча я була, правда? Схожа на свій народ. А тепер моє обличчя зведене судомою болю. Вмираю від сухот[28].

  •  

А на Святвечір як вона сиділа, то вже од неї тіні те було[29].

Про пісні Марусі Чурай[ред.]

  •  

Вона піснями виспівала душу. Вона пісні ці залишає нам (Іван Іскра про Марусю Чурай та її пісні)[30].

  •  

Пісні у неї — то велика-туга, а серце в неї горде і трудне[31].

  •  

Її пісні — як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот[32].

  •  

— Пісні мої дівочі, не вселенські. Співаю так, не вмію по-письменськи[33].

  •  

Вона мовчить і думає піснями. І не минають лиш її пісні[34].

  •  

Якби тепер, мабуть, я заспівала, було б це вже хрипіння, а не спів. Так і живу, без голосу, німа. Пісень немає — і мене нема[35].

Гриць Бобренко[ред.]

  •  

А він такий, що він брехать не буде. Грицько був чесний, не який бабій[36].

  •  

Я мала, люди, сина не розпусника. Він шанував і хату, і город[37].

  •  

Смалив до двох, то й попалив халяви[38].

  •  

То те дитя й на ноги зіп'ялося, і розуму дійшло у Чураїв[39].

  •  

Грицько ж, він міряв не тією міркою. В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому[40].

  •  

Любив достаток і любив пісні[41].

  •  

Загинуть хлопці, то хоча б по-людськи. А як загинув, як загинув ти?[42].

  •  

Таке було гарнесеньке хлоп'ятко. Цікаве. А ласкаве, як телятко[43].

  •  

Ласкавий був, розгублений і добрий[44].

  •  

А в нього ж серце навпіл розривалось. А він Бобренко. Він же не Чурай[45].

  •  

Дражливий став. Ледь що, вже й суперечка[46].

  •  

А я такий, я матір поважаю. Я впоперек їй слова не скажу[47].

  •  

Та він же в світі отакий один. Він, мамо, гордий. Він козак. Він лицар. І що для нього гроші, мамо? Дим.[48].

  •  

А Гриць Бобренко - з тих, що хочуть жить[49].

  •  

Грицько був красень, очі - як терночки...[50].

  •  

Гриць був інакший. Щирими очима він так дивився приязно на світ! Це, Грицю, що, була твоя личина? Яку ж ти душу приховав під спід?![51].

  •  

І тільки у домашньому бою сміливість раптом втратив ти свою[52].

  •  

Я мучуся. Я сам собі шуліка. Є щось в мені так наче не моє. Немов живе в мені два чоловіка,і хтось когось в мені не впізнає[53].

Стара Бобренчиха[ред.]

  •  

Бобренчиха не те щоб хорувала, ні, то вже вдача. Все, було, невлад, все їй не так, і чоловік, і хата[54].

  •  

Така була висока і цибата, як чапля з Перещепинських боліт. Все скаржилась, ходила якось боком. Кляла Бобренка на усі лади[55].

  •  

Було, не вип’є, бідна, і не з’їсть,— уся пішла в роботу і у злість[56].

Іван Іскра[ред.]

  •  

Кого в цім ділі шкода, так це Івана Іскру. То - козак[57].

  •  

Любив же він Марусю, не дай Боже![58].

  •  

Я, може, божевільним тут здаюся[59].

  •  

Той вершник зветься Іскрою Іваном. Йому сьогодні тяжче ніж кому[60].

  •  

А більш мовчить, не щедрий на слова[61].

  •  

Він, - каже, - хитрий, - каже, - потайний[62].

  •  

Не дбав я про славу, не дбав про майно,— я мушу вернутись живий до Полтави, а там хоч і вмерти, мені все одно[63].

  •  

Ти любиш не цю, Іване. Ти пам'ять свою кохаєш[64].

  •  

Прощай, Іване, найвірніший друже, шляхетна іскро вічного вогню[65].

Галя Вишняківна[ред.]

  •  

А Галя дбала в скриню та в комору[66].

  •  

Такі пухкі у Галі рученята, коса білява, куца і товста. Як реп'яшки, зелені оченята і пишно закопилені вуста[67].

  •  

Глуха до пісні, завжди щось спротивить[68].

Цитати про злочин, суд, совість[ред.]

  •  

...бо то не є ще доказ остаточний, якщо підсудна визнала сама[69].

  •  

Але ж ми іншу розглядаєм справу не як топила, а труїла як[70].

  •  

Хай стане совість на сторожі права[71].

  •  

В цих справах поруч - правда і брехня[72].

  •  

Не всяка ж кара має буть незбожна[73].

  •  

...світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як же й жити, люди, на землі?[74].

  •  

Воно, скажу вам, легше, як на мене, діла у битвах шаблею рішать[75].

  •  

Таким, которі дуже сердобольні, панове вряд, не місце у суді[76].

  •  

Закон є суть, тверда його основа[77].

Цитати про душу[ред.]

  •  

Чужа душа - то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа - то тихе море сліз. Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна[78].

  •  

Це як, скажімо, вірувати в Бога і продавати душу сатані[79].

  •  

А як подумать,— що таке душа? Як той казав, це — горизонт до Вічності[80].

  •  

Душа шукала слова[81].

Цитати про запорожців, козаків[ред.]

  •  

А запорожці - люди без круть-верть, все кажуть щиро на своє копито[82].

  •  

Не так ті кулі козаку страшні, як це щоденне пекло метушні[83].

  •  

Так плакати не гідно козака[84].

  •  

А що ж то за козак, котрий коня не має для походу?[85].

Цитати про Україну[ред.]

  •  

Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,— оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься — Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з богом говори[86].

  •  

Усі віки ми чуєм брязкіт зброї, були боги в нас і були герої, який нас ворог тільки не терзав! Але говорять: «Як руїни Трої». Про Київ так ніхто ще не сказав[87].

  •  

У них там на Волині якісь такі плачі гіркополинні, то край такої дивної краси. А голоси, які там голоси! Але й життя там, боже, твоя воля.У них же там і сорочки, як доля[88].

  •  

І ось він — Київ! Возсіяв хрестами[89].

  •  

Пів-України — сироти козацькі. Од Лохвиці до самої Молдови, пів-України — то козацькі вдови. Дітей без мужа ставити на ноги[90].

Цитати про долю[ред.]

  •  

Буває всяко, доля - не черінь[91].

  •  

І що там варт чиясь окрема доля, той тихий зойк у безмірі ночей?[92].

  •  

А як подумать, дівчинко моя ти, то хто із нас на світі не розп’ятий? Воно як маєш серце не з льодини, розпяття — доля кожної людини[93].

Цитати про життя[ред.]

  •  

...як добре жити... думати про інше...[94].

  •  

Нелегко, кажуть, жити на дві хати. А ще нелегше — жить на дві душі![95].

  •  

Життя — така велика ковзаниця. Кому вдалось, не падавши, пройти? [96].

  •  

Найтяжча кара звалася життям[97].

  •  

Любов любов'ю, а життя життям[98].

  •  

Що час летить, а треба якось жити. Любов любов'ю, а життя важке[99].

  •  

...смерть повсюди, а життя одне[100].

  •  

Жива, то якось треба жити[101].

  •  

В життя приходиш чистий і красивий. З життя ідеш заморений і сивий[102].

  •  

В житті найперше — це притомність духа, тоді і вихід знайдеться з нещасть[103].

  •  

— З життям то так, то гра навпереваги. Сюди-туди, не стямишся, — вже й там[104].

  •  

Вже й так життя, як льох без душника[105].

  •  

Моє життя — руйновище любові, де вже ніякий цвіт не процвіте[106].

Інші цитати[ред.]

  •  

...стояння - діло добре загалом[107].

  •  

При кожнім ділі свій бабинець є[108].

  •  

А зілля річ, ви знаєте, капризна - тут воно чари, тут воно й трутизна[109].

  •  

А хто із нас, як кажуть, без гріха[110].

  •  

Любов - це, люди, діло неосудне[111].

  •  

А правда, пане, слово більмувате. Воно не бачить, хто його сказав[112].

  •  

То треба знать, чого іще не знаєм. То знаєм те, чого не треба знать[113].

  •  

Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні[114].

  •  

Що ж, горе горем, а війна війною[115].

  •  

А нащо вже тим смертникам три дні?[116].

  •  

А ця тюрма - оце і є свобода, бо я вже тут нічого не боюсь[117].

  •  

Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там[118].

  •  

Як не буде, не скигли, доню, то великий брид. Здушили сльози - не виходь на люди. Болить душа - не виявляй на вид[119].

  •  

Чурай, то так: побачив свою долю, - ось ти, ось я, тепер нас буде двоє[120].

  •  

Багатому і діти чорт колише, а бідному і янгол не рідня[121].

  •  

Як будеш так розношувати душу, вона, гляди, із совісті спаде[122].

  •  

Щастя треба красти[123].

  •  

Снує чутки нещастя, як павук[124].

  •  

У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю, зате як прийде додому, - для жінки він цар і Бог (про чоловіка)[125].

  •  

Ото женився - і все[126].

  •  

Вміє море взяти й поховати, ні труни не треба, ні хреста[127].

  •  

Не люби нікого, це біда[128].

  •  

Бо ж річ не в тім — женився, не женився, прийшов, пішов, забув чи не забув. А в тому річ, коли він так змінився? Чи, може, він такий і зроду був?[129].

  •  

Нестерпний біль пекучого прозріння![130].

  •  

Нерівня душ — це гірше, ніж майна![131].

  •  

Нема ж бо слави у дому сидячому[132].

  •  

Бо то вже так, як як пішлось на горе, то так уже і піде, як з гори[133].

  •  

А люди судять, їм аби причини[134].

  •  

Стару людину ганити негоже[135].

  •  

Співає кожен, хто як може. І так співає, як йому дано[136].

  •  

...а про любов, походи і лабети — на це дівкам не вчеплено кебети[137].

  •  

Дівка не галера. Тебе до неї бог не прикував[138].

  •  

А що хто скаже — слухай через верх[139].

  •  

Війні немає ні кінця ні краю. Життя ж коротке, звікував — і квит[140].

  •  

І сам не знаю,— щоб одну кохати, а другу в церкву до вінця вести![141].

  •  

Не буде рук - обнімемось крильми[142].

  •  

Од бога так положено людині долиною смиренія іти[143].

  •  

Бог знає все. А батюшці байдуже. Хіба він правду богу передасть?[144].

  •  

А найстрашніше, що пече, як жога, перевертає душу від жалю: невірного, брехливого, чужого, огидного,— а я ж його люблю![145].

  •  

Мовляв, чого там, діло парубоче, усі дівчата на один копил[146].

  •  

Який жених, такі його й бояри[147].

  •  

— А не дай боже так танцювать навиворіт душі![148].

  •  

...бо зрада - діло темне і брудне![149].

  •  

Аякже, смерть усе-таки це празник, який буває тільки раз в житті[150].

  •  

Спасибі вам за дерево пізнання — оце єдине, де безсилий змій[151].

  •  

Чого вже там ті люди не верзуть?[152].

  •  

Та краще вже самому задавитись, ніж дівчину побачити в петлі![153].

  •  

Тим паче зараз, як така розруха. Тим паче зараз, при такій війні,— що помагає не вгашати духа, як не співцями створені пісні?[154].

  •  

Вмерти завжди встигну. А часу все одно не дожену[155].

  •  

Страданіє, як кажуть, возвиша[156].

  •  

Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі гірше, як тобі[157].

  •  

Людину скрізь біда підстерігає[158].

  •  

От був народ! Що римляни, що греки. На всі віки нащадкам запасли[159].

  •  

Вже скільки тих віків минає, а в світі, певно, кожен знає, коли й кого там розпинали...[160].

  •  

Велике діло — писані слова![161].

  •  

Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі[162].

  •  

Чим ближче до столиці, то тим міцніше люди замикаються[163].

  •  

Такі привітні цвинтарі бувають — шатро небес і мармур в бур’яні[164].

  •  

Живі живих, Марусю, убивають, а мертві зроду не зачеплять, ні[165].

  •  

Це тут блукають різні поторочі, а цвинтар — то вже діло не страшне. Спокійно там. Хіба що проти ночі чиясь душа крилом тебе черкне[166].

  •  

Колись нащадки будуть одмивати оцю печаль од крові і глупот[167].

  •  

Мені не треба слави, ані грошей, ані щоб сильний світу похвалив,— аби хто-небудь, мислію возросший, до мене часом слух свій прихилив[168].

  •  

Це — Нестор, найславетніший з дідів. Лишив нащадкам працю свою горду, бо він писав і в келії сидів...[169].

  •  

Чи нас Господь почує усіх разом, коли так просить кожен про своє?[170].

  •  

У Бога смерті не благаю. Нічого, прийде і сама[171].

  •  

Але ж не можна людність дратувати[172].

  •  

Схизматики — розпечений народ[173].

  •  

Бо пам'ять завжди твоя[174].

  •  

Як не полюбиш, в мене вистачає на двох любові. Якось проживем[175].

  •  

Оскільки ж мир, стріляти нам не можна[176].

  •  

Хіба це голод? Ні. Це просто піст. На те ж воно й пилипівка[177].

  •  

Цитрон заморський,— гріш йому ціна, коли керсетку он яку червону дають за вузлик прілого пшона[178].

  •  

І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги[179].

  •  

Самотнім добре,— жодної розлуки. Сухотним добре, — гаснуть навесні[180].

Примітки[ред.]

  1. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  2. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  3. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  4. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  5. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  6. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  7. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  8. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  9. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  10. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  11. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  12. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  13. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  14. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  15. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  16. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  17. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  18. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Страта. Розділ 5
  19. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  20. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  21. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  22. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  23. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  24. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  25. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Дідова балка. Розділ 7
  26. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  27. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  28. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  29. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  30. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  31. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  32. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Страта. Розділ 5
  33. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  34. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Дідова балка. Розділ 7
  35. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  36. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  37. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  38. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  39. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  40. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  41. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  42. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  43. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  44. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  45. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  46. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  47. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  48. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  49. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  50. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  51. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  52. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  53. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  54. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  55. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  56. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  57. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  58. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  59. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  60. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Полтавський полк виходить на зорі. Розділ 2
  61. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  62. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  63. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Гінець до гетьмана. Розділ 4
  64. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  65. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Весна, і смерть, і світле воскресіння. Розділ 9
  66. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  67. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  68. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  69. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  70. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  71. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  72. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  73. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  74. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  75. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  76. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  77. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  78. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  79. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  80. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  81. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Дідова балка. Розділ 7
  82. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  83. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  84. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Дідова балка. Розділ 7
  85. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  86. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  87. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  88. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  89. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  90. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  91. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  92. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Полтавський полк виходить на зорі. Розділ 2
  93. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  94. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  95. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  96. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  97. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  98. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  99. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  100. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Страта. Розділ 5
  101. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  102. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  103. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Дідова балка. Розділ 7
  104. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Дідова балка. Розділ 7
  105. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  106. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  107. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  108. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  109. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  110. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  111. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  112. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  113. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  114. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Якби знайшлась неопалима купина. Розділ 1
  115. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Полтавський полк виходить на зорі. Розділ 2
  116. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  117. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  118. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  119. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  120. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  121. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  122. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  123. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  124. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  125. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  126. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  127. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  128. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  129. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  130. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  131. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  132. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  133. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  134. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  135. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  136. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  137. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  138. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  139. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  140. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  141. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  142. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  143. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  144. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  145. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  146. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  147. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  148. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  149. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  150. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Сповідь. Розділ 3
  151. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Страта. Розділ 5
  152. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Страта. Розділ 5
  153. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Страта. Розділ 5
  154. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Страта. Розділ 5
  155. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  156. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  157. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  158. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  159. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  160. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  161. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  162. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  163. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  164. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  165. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  166. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  167. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  168. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  169. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  170. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Проща. Розділ 6
  171. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Дідова балка. Розділ 7
  172. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  173. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  174. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  175. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  176. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  177. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  178. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  179. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Облога Полтави. Розділ 8
  180. Ліна Костенко «Маруся Чурай». Весна, і смерть, і світле воскресіння. Розділ 9