Пусте́лі — тип ландшафту, що характеризується рівнинною поверхнею, розрідженістю або абсолютною відсутністю флори, а з фауни присутні лише специфічні та притаманні лише їй види.
У той час очі сліпих прозріють і вуха глухих будуть чути. Тоді кульгавий стрибатиме, як олень, і язик німого співатиме з радості. У пустелі проб'ється вода, і в пустельній рівнині потечуть потоки. Випалена сонцем земля перетвориться на порослий очеретом ставок, і в спраглому краї заб'ють джерела. Лігва, де спочивали шакали, заростуть зеленою травою, очеретом і папірусом.[1] — Про Царство Боже. Ісаї 35:5-7.
