Руденко Микола Данилович

Матеріал з Вікіцитат
Руденко Микола Данилович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Дани́лович Руде́нко (19 грудня 1920, с. Юр'ївка, нині Лутугинський район — 1 квітня 2004, Київ) — український письменник, філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи. Герой України.

Цитати Миколи Руденка[ред.]

  •  

Безсмертя нації — у слові,
А слово — Бог земних віків.
Лише нікчемні й безголові
Зрікаються старих батьків[1]. — «Безсмертя нації — у слові...»

  •  

Та, незважаючи на втрати,
На лайку й дорікання злі,
Я слово буду гранувати,
Щоб стало долею землі.

Щоб за освяченим порогом,
Де ера займеться нова,
Воно й насправді стало Богом,
Який у серці ожива[1]. — «Безсмертя нації — у слові...»

  •  

Космонавт на Землю погляда,
Материк далекий впізнає.
Земле, хто твій поступ розгада
І майбутнє визначить твоє?

Ні дахів, ні вулиць, ні шибок
Не помітно на тобі здаля.
Як бабусин вовняний клубок,
По орбіті котиться земля[2]. — «ІЗ КОСМОСУ»

  •  

Світе, світе!
Де в тобі кордон?..
То навіщо ж люди наплели
Тих дротів і сотні мегатонн
Загатили в атомні стволи?..

Тут, крім влади Сонця і зірок,
Ані меж, ні повелінь нема.
Там за слово чи за вільний крок —
Куля в спину, табір чи тюрма[2]. — «ІЗ КОСМОСУ»

  •  

Загрібають золото скупі,
Сниться кров убивцям і катам.
Тужаться диктатори тупі
Власну велич виказать світам.

Їм, убогим, навіть невтямки,
Що не знає Космос жодних пут.
Дихають безмежністю зірки…
Де ти, справжній світе,—
Там чи тут[2]?.. — «ІЗ КОСМОСУ»

Примітки[ред.]