Київ

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Київ — столиця та найбільше місто України.

St. Andriy's Church in Kyiv.jpg

Цитати[ред.]

  •  

Київ — матір городів руських. — «Повість минулих літ»

  •  

Це престольний город, царствуючий із давніх часів, звідки на весь світ благодать Божа зросла і засяяла.[1]

  Дем'ян Многогрішний
  •  

Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались… Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько-то на твоїх улицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської![2]

  — Пантелеймон Куліш, «Чорна рада»
  •  

Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві.[3]

  — Пантелеймон Куліш, «Чорна рада»
  •  

Столиця України — Київ. Виконує обов'язки «матері городів руських». Батька городів руських не знайдено, але він безперечно десь є.[4]

  Остап Вишня
  •  

Відомий естет і літературознавець Віктор Шкловський, описуючи вступ петлюрівців до Києва, був глибоко обурений, що вони затіяли українізацію, бо, за його словами, Київ завжди був російським. І збрехав наш естет, як уже в наш час збрехала була Магілєвская, стверджуючи, що Київ завжди «гаваріл па-рускі». Якби Шкловський сказав, що Київ був польським чи єврейським, то мав би більше рації. Російським Київ став в середині ХІХ сторіччя, коли, знищивши магдебурзьке право, з центральної частини виселили українців і заселили заїжджими чиновниками та купцями.[5]

  — Юрій Винничук, «Загадкова душа»
  •  

Столиця української держави —
О місто Київ! Наша гордість, слава!
Весняний Київ у каштанів цвіті —
найкрасивіше місто в цілім світі![6]

  Надія Дичка
  •  

По Києву ходять «Свідки Єгови», у них тут Міжнародний конґрес на стадіоні «Олімпійський». По Києву багато хто ходить. У нас тут мотиляється такого-всякого люду. Всі конфесії, партії, угруповання й секти, братства і панібратства, і «Посольство Боже». Тамплієри, місіонери і проповідники. Нелегали і неформали, кілери й наркоділери, і шахраї міжнародного класу. Як колись було все заборонено, так нині усе дозволено. Сипонуло, як з мішка. Ми країна вільна, у нас тут прохідний двір. Часом щось таке загніздиться — ніякий протяг не видме.[7]«Записки українського самашедшого».

  Ліна Костенко

Примітки[ред.]

  1. Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів : Світ, 1990. — С. 205
  2. Куліш П. О. Чорна Рада : Хроніка 1663 року та оповідання. — Київ : Веселка, 1990. — С. 41.
  3. Куліш П. О. Чорна Рада : Хроніка 1663 року та оповідання. — Київ : Веселка, 1990. — С. 48.
  4. Крилаті вирази та літературні цитати
  5. Винничук Ю. Загадкова душа // Zbruč. — 2018. — 7 серпня.
  6. Надія ДИЧКА АБЕТКА УКРАЇНИ
  7. Костенко Л. Записки українського самашедшого. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — С. 305. — ISBN 978-966-7047-88-7