Голобородько Василь Іванович
Василь Іванович Голобородько | |
Викрали моє ім’я
| |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Васи́ль Іва́нович Голоборо́дько (нар. 7 квітня 1945, Адріанопіль Перевальського району Ворошиловградської області) — український письменник, автор багатьох поетичних збірок, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Цитати
[ред.]Був такий критик Леонід Коваленко, він завжди питав – а чого в тебе нема віршів про Донбас, про шахту, ти ж там працюєш? Та я працюю в українській мові, і мені байдуже, чи я в Ростові живу, чи в Луганську, чи в Ріо-де-Жанейро. Я живу в українській мові[1]. |
Для мене поезія, – це свято мови, витворення якихось смислів. Не кристалізованих. Як у Верлена, чим менше визначені смисли, тим справжніша поезія[2]. |
Мій перший літературний учитель — ранній Тичина. На мене вплинули його цикли «Пастелі» та «Енгармонійне» — такі образні метафоричні вірші. Впливав потім своєю метафоричністю Вінграновський[3]. |
Ніколи не можна ідентифікувати поезію з життям. Поезія – це – мрії, уявлення автора, абстракція, часом потік підсвідомості... використання фольклорних мотивів, як ось про коня і вершника[2]... |
Починав писати свої вірші російською мовою, бо тоді така традиція була: російську мову вважали головною, а українську – другорядною. Дивна річ: хоча я завжди вважав себе українцем, однак русифікаторська машина мене теж не оминула[1]. |
Слово «епіфанія» я запозичив з літератури. Умберто Еко писав про епіфанію. У Джойса епіфанія – це явлення Бога. І була збірка якогось автора, яка так і називалася, здається, «Зієдоніс», тобто «Епіфанія». Що таке епіфанії? Ось Богоявлення – це і є епіфанія. Мені вони прийшли із загадки. 3-й елемент: спільна ознака, яка дає можливість відгадати цю загадку, а приходить вона – як осяяння[2]. |
Я брав насампочатку англійські слова «інсайт», навіть японське – «саторі». Це – спільна ознака, яка присутня в тексті загадки. Момент знаходження спільної ознаки. Але не це головне в поезії. [...] Як писав Поль Валері, поет не має передавати свої відчуття, а має так написати, щоб викликати ці відчуття в читача[2]. |
Цитати з віршів
[ред.]Епіфанія: |
Епіфанія: |
І ми починаємо розуміти, що він не за пліточкою прийшов |
Під час нашої зустрічі |
Хоч хата моя й одноповерхова, |
Через брак грошей |
Щоосені поправляю дах, |
Цитати про Василя Голобородька
[ред.]— Вано Крюґер |
— Микола Вінграновський |
Я Василя Голобородька люблю і ціную ще з дуже раннього віку. Пам’ятаю, коли вперше мені до рук потрапила його збірка «Ікар на метеликових крилах» (вона вийшла друком 1990 року, в останні роки Радянського Союзу). І, власне, для мене це була така дивина, що на моїй рідній Луганщині живе такий поет, живе у селі Адріанополі. Й відтоді у моєму поетичному світі Василь Голобородько завжди був присутній[12]. |
|||||
— Сергій Жадан |
2014 року Василеві Голобородьку довелося стати біженцем – на той час його знову, як і в радянські роки, «забули» й не згадували, і знову з причин «ідеологічних»: ЗМІ готували Україну до розколу, а 9 областей – до входження в РФ, тож найвидатніший із живих українських поетів не міг бути «з Луганська» – міста, що його навіть дехто з т.зв. інтелектуалів закликав «віддати Росії»[13]. |
|||||
— Оксана Забужко |
Джерела
[ред.]- RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга перша. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 280 с. — ISBN 978-617-679-190-4
- Вано Крюґер. Розчахнута квітка. — Київ: 2020. — 128 с. — ISBN 978-617-7313-47-1
Примітки
[ред.]- ↑ а б в г Справжній Василь Голобородько: україномовний митець із Луганщини, який відмовив КДБ
- ↑ а б в г д Василь Голобородько: «Мене підстрелили на злеті»
- ↑ RECвізити1, 2015, с. 105
- ↑ а б Крюґер, 2020, с. 10
- ↑ а б Крюґер, 2020, с. 13
- ↑ Крюґер, 2020, с. 12
- ↑ а б Крюґер, 2020, с. 8
- ↑ Крюґер, 2020, с. 9
- ↑ Крюґер, 2020, с. 14
- ↑ Крюґер, 2020, с. 15
- ↑ а б в г Український журнал 12/2009 Василь Голобородько: вибране
- ↑ 75 років Василю Голобородьку. Це один із найоригінальніших поетів – Жадан
- ↑ «Той, у кого ім’я викрадено». Письменниця Оксана Забужко про Василя Голобородька