Жадан Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жадан Сергій Вікторович
Serhij Žadan (2019).jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Сергій Вікторович Жадан (нар. 1974) — український поет, прозаїк, есеїст і перекладач.

Цитати[ред.]

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Д[ред.]

  •  

Демони, які зазвичай заважають жити і не дають дихати, давно зникли з вулиць і публічних місць, з ними неможливо боротися за допомогою барикад і вуличних концертів, вони ховаються в приватних помешканнях і закритих клубах і тому вся боротьба давно перенеслася туди.

  •  

Для мене життя — це коротка дистанція. Я чудово пам'ятаю старт і вже доволі недвозначно помічаю фініш. Насправді життя дуже коротке. Час настільки густий і щільний, що можна навіть сказати — матеріальний. Ти відчуваєш як він просто протікає крізь пальці[1].

М[ред.]

  •  

Мені свого часу Юрко Покальчук дав пораду, що коли берешся за роман, маєш уже на початку знати, чим він закінчиться. Це дуже важлива думка, тому що мова йде про структуровану річ, в якій є сюжет, якісь персонажі, які з'являються, зникають. Відпустивши всі мовні стихії і своїх героїв, потім важко у все це знову зануритися[2].

Н[ред.]

  •  

Написання роману — це досить химерне заняття, бо ти маєш тримати в голові безліч голосів і проживати разом з героями всі ситуації, в які вони потрапляють[2].

П[ред.]

  •  

Попри те, що у нас були дуже потужні попередники — вісімдесятники, які нас доволі сильно притиснули своїм авторитетом, кілька авторів з нашого покоління теж увійдуть в літературу як самобутні і першорядні. Від попередників ми відрізняємося, можливо, меншою травмованістю: ми все-таки не мали досвіду цензури, радянського номенклатурного конформізму, не мусили бути членами партії, співпрацювати з представниками спецслужб[3].

Р[ред.]

  •  

Рок давно перестав бути музикою протесту. Смішно протестувати в країні, де алкоголізм переміг на рівні національної ідеї, і всі твої дитячі ілюзії та утопічні уявлення про справжнє життя (секс, драгз і рок-н-рол, чорт його забирай) виявилися дитячими забавками порівняно із суворою реальністю.

  •  

Рок-н-рол давно позбувся своєї соціальної складової, власне не лише він: сьогоднішнє мистецтво — дохла шкапа з пересувного луна-парку — якщо і придатна на щось, так хіба смітити посеред вулиці.

С[ред.]

  •  

Сюжетна поезія, як, приміром, балади, передбачає наявність зав'язки, кульмінації і розв'язки. Тому навряд чи підсумок-мораль у моїх віршах слід сприймати серйозно. Я і балади пишу умовні, і мораль моя умовна[4].

  •  

Сюжет у прозових текстах ніколи не був для мене першочерговим. Я не люблю гостросюжетну прозу. Набагато цікавіші деталі, контекст, ритміка, стилістика, мова персонажів, мотивація їхніх вчинків. Більшість сюжетів десь уже тисясу разів використовувалися[5].

Т[ред.]

  •  

Треба розуміти, коли вони (політики) говорять про надбання українського народу, насправді йдеться про лобіювання лише інтересів російської мови й про повне блокування розвитку та пропагування української.

 
WikiQuote Laurel wreath green.png
Ця цитата була обрана цитатою дня 23 серпня 2016 року.

Я[ред.]

  •  

Якщо ж говорити про мою прозу, то в ній часто присутні персонажі, для яких є природною схильність до моралізаторства. Якщо я ввожу в текст пастора, то закономірно, що він говоритиме проповідями, а не тостами. Але, безперечно, це все художні засоби, і до настанов пастора у «Ворошиловграді» не варто ставитися, як до реальної проповіді в церкві. Багато хто сприймає моє моралізаторство за чисту монету, не помічаючи відвертого авторського скепсису та іронії. Все залежить від того, наскільки читач спроможний відчути гру, яку йому пропонує письменник[4].

  •  

Якщо ти працюєш над великою прозою, дуже важливо писати постійно. Потрібна примусова праця за робочим столом, тому що інакше ти не напишеш книгу. Набити двісті сторінок на клавіатурі — це важка фізична робота, фактично те ж саме, що стояти на заводі за верстатом і які-небудь форми виготовляти. З одного боку, ти намагаєшся, щоб це не було механічно, щоб це приносило радість і задоволення. З іншого — іноді доводиться себе примушувати, коли якийсь внутрішній голос говорить: ні, не можна пропускати цілий день, не можна втрачати час — вставай і пиши! Так писання з якогось хобі, захоплення перетворюється на таку-от роботу. Але задоволення від тексту, який ти написав і який тобі самому подобається, мало з чим можна порівняти[2].

  •  

Я пишу про те, що мені цікаво, а цікавить мене не так багато речей. Мене цікавить присутність ірраціональності в побуті, житті, стосунках. Присутність бажання вийти поза межі, діяти проти правил. Мені цікаві загострені ситуації, коли людина раптом виявляє себе через дії, заяви, вчинки. І так само мені не цікаво просто розповісти історію людини. Куди важливіше, як у цій історії вона себе виявила і чому саме така історія трапилася[5].

З роману «Депеш Мод» (2004)[ред.]

  • Я себе почуваю, як ріка, яка пливе проти власної течії.
  • Бувають в житті такі моменти, коли найвищою чеснотою і найбільшим моральним вчинком є звільнити оточуючих від своєх присутності, такі речі розуміти треба.
  • я боюся, що засну, і просто не додумаюсь прокинутися.
  • …як не крути, а в Радянському Союзі були дві речі, котрими можна було пишатись — футбольний чемпіонат і ядерна зброя…
  • Ми не гомосексуалісти, але все до того йде.
  • [Підліток Собака Павлов намагається пройти у метро за посвідченням своєї бабусі]
—Це, — показує Собака посвідчення. — Моя бабуся.
— Ну й що?
— Вона — ветеран.
Ну а ти що хочеш?
— Вона в танку горіла.

Жінка ще раз дивиться в посвідчення. Хто її знає, думає вона, може, й горіла, по фото не скажеш.


[Вася зумів ввечері додзвонитися до радіоведучого і вони провадять розмову]

— Ось кого із відомих осіб з бородою ви знаєте? — дещо манірно говорить ведучий.
— Санта Клауса, — говорить Вася.
— Ну, ні, — ображається ведучий. — Я вам говорю про реальних осіб. Про тих, хто насправді є.
— А Санта Клауса що — немає?
— Немає, звичайно.
— Да, мужик? — єхидно говорить Вася. — Це ти сам придумав?
— Що придумав? — не розуміє ведучий.
— Про Санта Клауса. Це ж придумати таке треба — Санта Клауса немає.

Сергій Жадан і «Собаки в космосі»[ред.]

Наведено деякі слова з пісень Сергія Жадана та гурту «Собаки в космосі».

«Зброя пролетаріату» (2012)[ред.]

  •  

…Система це орган, що заміщує совість,
це депутати, мандати і ювілейні дати,
система — це можливість ні за що не відповідати.
І єдине, що має над системою владу,
це булижник — зброя пролетаріату.

Ніхто не пришле тобі нормального директора,
чесного ректора чи податкового інспектора.
Нікого не цікавлять твої завали й стреси,
приступи агресії й сезонні депресії.

Нікого не хвилює, як ти повернеш кредити.
В разі чого, тебе можна буде засудити і посадити.
Нікого не турбують твої потреби.
Тому давай, браток, — все залежить від тебе!

Вчи історію.
Готуй революцію.
Лишай аудиторію.
Виходь на вулицю!

  — «Зброя пролетаріату»
  •  

…триста китайців добу до Будапешта —
перші вже на місці, підтягнуться і решта.

Й збираючись у клубах на свята і на паради,
на засідання китайської марксистської громади,
вони співатимуть: «Мао!
Ми на місці, Мао!»

Китайців ніколи не буває замало…

  — «300 китайців»
  •  

Мудаками стають бюджетники, яких виганяють на мітинги.
Мудаками стають журналісти, які співпрацюють із владою.
Мудаками стають старі письменники і молоді політики,
і навіть не знаю, чи можна вважати це для суспільства
серйозною втратою.

  — «Мудаки»
  •  

Мало хто розуміє специфіку політичної боротьби,
громадяни згадують про політиків лише на певній стадії непрухи й злоби,
мовляв, головне — потрапити до прохідної частини списку, а там що хочеш роби,
можеш прямо в сесійній залі курити свої гриби.

Умови роботи депутата невтішні й сумні —
їх примушують голосувати в будні і вихідні.
Тому замість займатися економікою й ліквідовувати заборгованості по зарплатні,
вони краще знову де-небудь поб'ються з приводу якої-небудь ***ні.

  — «Ляшко»

Про Сергія Жадана[ред.]

  •  

Андрій Бондар недарма називає Сергія Жадана «Моцартом людської комунікації»: Сергій знайомий з безліччю літераторів, музикантів, режисерів і художників, завдяки чому долучається до різних міжмистецьких проектів та організації концертів і фестивалів, і так само він — найзатребуваніший письменник у наших медіа[6].

  — Тетяна Терен

Примітки[ред.]

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg