Васильченко Степан Васильович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Васильченко Степан Васильович
Stepan Vasylchenko.png
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Степа́н Васи́льович Васи́льченко (справжнє прізвище — Панасенко; 8 січня 1879 (27 грудня 1878), м. Ічня, нині Чернігівська область — 11 серпня 1932, Київ) — український письменник і педагог. Батько архітектора та скульптора Юрія Кодака.

Цитати[ред.]

  •  

Ви не знаєте, діти, яку боротьбу нам доводилось вести за рідне слово в ті часи, коли його не тільки не пускали в школу, але й виганяли з ужитку і казали, що «украинского языка не было, нет и быть не может», не знаєте й того зневір'я, яке часом надходило на нас іноді, коли слабодухі з наших рядів махали рукою й казали: «Нічого з цього не вийде», коли ми не надіялись бачити за свого життя рідної школи.
Пригадую я наші роботи, коли я був колись у школі, ті граматично правильні і бездушні «сочинения», за які нам ставили «п'ятьорки», і мене бере живий за серце жаль за ті щирі дитячі зусилля, що пішли на марне, за ту кривду, що не гріло мене рідне слово в школі і що поза школою довелося іти наосліп. Жаль за ті перли неоціненні, що топтали необачно в болото не тільки чужі ворожі ноги, а часом і свої, за наше рідне слово[1].

  •  

Вільне, творче слово — це душа кожного народу, — забите було слово —
і край лежав сотні років мертвою циглиною. І я бачу, що ваше покоління оживить підніме рідне слово на недосяжні високості.
Повторюю, я не буду гадати, хто з вас має силу й талант, щоб не завести в блуд, не буду пророкувати широкий шлях, але скажу — хто почуває з вас любов, хто має огонь до рідного слова, гартуйте його, учітеся. і коли в кого справді є та іска, що зветься талант, вона не згасне — виведе його на широкий шлях. Коли серце ваше горить до рідного слова. готуйтесь[2]...

  •  

Сила суне знизу, одживають забиті джерела і незабаром зашумлять нові потоки рідного живого слова
Сила іде знизу, од народного серця[3].

  •  

Усім треба рідним словом володіти, усі гуртом мусимо підняти його на височінь[4].

Примітки[ред.]

  1. Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.92
  2. Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.92
  3. Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.91-92
  4. Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.92