1930-ті
Триває міжвоєнний період.
Цитати
[ред.]В 1930-х роках, за Муссоліні, був рух проти Радянського Союзу, тож у журналах з’явилися статті про історію України, переклади з української літератури, а після 1937 року це припинилося, й майже ніхто після того вже не думав про окрему Україну. Потім для розуміння України багато зробила польська «Солідарність» і загалом Польща — починаючи від 1980-х років, вона робить це і сьогодні[1]. |
|||||
| — Джованна Броджі-Беркофф |
Розпал Голодомору припав на момент, коли у Німеччині до влади прийшов Адольф Гітлер. Багатьом політикам на Заході стало зрозуміло, що у найближчому майбутньому почнеться військове протистояння з Німеччиною, яка вимагатиме перегляду результатів Першої світової війни. Франції та Великобританії довелося шукати тих, хто міг би допомогти їм у боротьбі проти Берліна. Такого союзника вони побачили у Москві. Дещо спрощуючи, можемо собі уявити, як на Заході розмірковували про те, скільки дивізій може послати їм на допомогу Сталін, а скільки українці. Українці у той час не мали жодної дивізії, бо не мали навіть власної держави. А Сталін міг серйозно допомогти[2]. — З інтерв'ю «Велика брехня: як Радянський Союз заперечував Голодомор і чому йому вірили» |
|||||
| — Андрій Козицький |
У Західній Європі, США та Канаді сталінські наративи заперечення Голодомору активно підтримували члени місцевих комуністичних партій, а також ліві інтелектуали. На початку 30-х років світ поволі оговтувався від масштабної економічної кризи, яка почалася у жовтні 1929 року крахом Нью-Йоркської фондової біржі. Багато людей вірили облудній комуністичній пропаганді, яка переконувала, що альтернативою несправедливій капіталістичній системі господарювання є економічна модель, яку будує СРСР[2]. — З інтерв'ю «Велика брехня: як Радянський Союз заперечував Голодомор і чому йому вірили» |
|||||
| — Андрій Козицький |
1930-ті в Україні
[ред.]Ціла низка наших письменників ХХ сторіччя потрапили в історичну пастку. З огляду на своє бідацьке походження, або ж, навпаки, через інтелігентську емпатію до покривджених, вони стали щирими соціалістами чи й комуністами, а потім були знищені радянською системою, коли вона (закономірно?) мутувала у кровожерний тоталітаризм. Оті, чесні з собою, письменники, як-от Микола Хвильовий, Михайль Семенко, Юліян Шпол, Аркадій Любченко, Григорій Косинка, на початку 1930-х не могли миритися із людиноненависницькими діями влади й неминуче зайшли б у жорстке протистояння. Але режим діяв на випередження: упродовж репресій того десятиріччя знищено не лише наявну опозицію, а й потенційну, котра лише могла би постати[3]. — З нарису «Мирослав Ірчан. Двічі небажаний»[4] |
Починаючи з 1930-х років, в Україні проводилась планомірна політика звуження функцій і сфер застосування української мови. Вона поєднувалась із фізичним знищенням селянства шляхом організованих владою голодоморів, а воно становило основну соціальну базу української мови. Одночасно тоталітарний режим стероризував інтелігенцію – творців української культури і вилучив з суспільного життя більшу частину спадщини Розстріляного Відродження. Такі дії режиму цілком підпадають під визначення лінгвоцид, геноцид і етноцид[5]. |
|||||
| — Лариса Масенко |
У 1930-х роках наше відродження розстріляли, а зараз пробують «рейдернути». Нові часи, нові практики[6]. |
|||||
| — Володимир Єрмоленко |
Примітки
[ред.]- ↑ Джованна Броджі: «Міф Росії (та її літератури) досі вельми живучий»
- ↑ а б Велика брехня: як Радянський Союз заперечував Голодомор і чому йому вірили
- ↑ Мирослав Ірчан. Двічі небажаний
- ↑ У нарисі використано матеріали досліджень Вадима Джуваги, Оксани Кузьменко, Миколи Лазаровича, Святослава Липовецького, Леоніда Новиченка, Антона Печерського, Радка Питліка, Ксенії Рожак-Литвиненко, Тараса Салиги, Мар’яни Шевелєвої та інших.
- ↑ Лариса Масенко: «Думаю, що академічне середовище в Україні існує, але воно чи не найконсервативніше з-поміж усіх інших»
- ↑ Володимир Єрмоленко. Український філософ про пошук власних точок гравітації, майбутнє української інтелектуальної культури, російську пропаганду всередині країни та очікування від 21 століття
