Перейти до вмісту

Націоналізм

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

Націоналізм — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі.

Цитати

[ред.]
  •  

Найдешевша гордість — це гордість національна. Вона виявляє в зараженому нею суб'єкті нестачу індивідуальних якостей, якими він міг би пишатися, адже інакше він не став би звертатися до того, що поділяють, крім нього, ще багато мільйонів людей. Хто володіє великими особистими чеснотами, той, постійно спостерігаючи свою націю, насамперед помітить її недоліки. Але убога людина, яка не має нічого, чим би вона могла пишатися, хапається за єдине можливе і пишається нацією, до якої вона належить, вона готова з почуттям розчулення захищати всі її недоліки і дурниці.[1]

  Артур Шопенгауер
  •  

Тисячолітня історія визначила Нам панівне становище в тій землі яку Ми населяємо. Ви зобов'язані визнати цей факт, і підкорятися його наслідкам: коли живете на нашій землі то повинні слідувати Нашим законам і Нашим порядкам, які Ми встановлюємо. Якщо не бажаєте то шукайте собі іншої Вітчизни.[2]

  — З газети «День» (1862)
  •  

Австро-Угорська імперія має загинути. Наш цісар ще не стулить навіки очей, як ми розпадемося на сотню шматків. Балканці будуть могутніші за нас. Усі народи створять свої паскудні крихітні державки, і навіть євреї проголосять свого короля в Палестині.

Вона розпадається, вона вже пропала! Приречений на смерть стариган, якому найменша нежить страшна, посідає старий трон лише завдяки тому диву, що він ще спроможний на ньому сидіти. … Час більше не хоче нас! Нинішній час прагне створити лише самостійні національні держави! Тепер більше не вірують у Бога. Народи більше не йдуть до церкви. Вони йдуть до національних спілок![3]

  — граф Хойницький (Йозеф Рот, «Марш Радецького»)
  •  

Вітчизну можна легко віднайти, навіть якщо ми її втратили, але націю й мову – ніде й ніколи; вітчизна сама собою є мертва земля, чужорідний предмет, це не людина; нація ж є наша кров, життя, дух, особиста характеристика.[4]

  Ян Коллар
  •  

Власний терен, власна місія і почування нехіті до чужих — ось що є найважливіше в окресленні слова «нація».[5]

  Юрій Липа
  •  

Як можна інакше дивитися на світ, як не з нутра власної нації?[6]

  Юрій Липа
  •  

Коли з погляду мети націоналізм є демократичний, то з погляду форми й методи він є диктатурою.[7]

  Юліян Вассиян
  •  

Націоналізм — це бунт проти особистого й гуртового егоїзмів. Бунт проти ідеології, яка ставить інтереси класу над нацією, національної меншості країни над автохтонами.[8]

  Дмитро Донцов
  •  

Націоналізм — це дитяча хвороба, кір людства.[9]

 

Nationalism is an infantile disease, the measles of mankind.

  Альберт Ейнштейн, 1929
  •  

Націоналізм — це загалом суспільне явище, форма організації держави. Це не є ніяким гріхом, бо якщо подумати, то будь-яка держава є гріхом, тому що кожна держава є насильством і кожна держава намагається чимось чи кимось маніпулювати. Просто в певні моменти націоналізм є виправданий, потрібний, коли суспільство вирішує зробити консолідацію на національній ознаці. Це дуже потрібно. Всі країни пройшли через це. Всі країни, які є давніми, стабільними, вони пройшли через державний націоналізм. В Україні націоналізм, як більшість явищ, не відбувся через те, що в той час не було Української держави[10].

  Тарас Прохасько
  •  

Під «націоналізмом» я розумію, по-перше, звичку припускати, що людей можна класифікувати як комах, і що цілі мільйони чи десятки мільйонів людей можна впевнено назвати «добрими» чи «поганими». Але по-друге, — і це набагато важливіше, — я маю на увазі звичку ототожнювати себе з певною нацією чи іншою одиницею, розташувавши її поза добром і злом, й не визнавати жодних інших обов'язків, а тільки дбати про її добро.[11]

 

By "nationalism" I mean first of all the habit of assuming that human beings can be classified like insects and that whole blocks of millions or tens of millions of people can be confidently labelled "good" or "bad." But secondly – and this is much more important – I mean the habit of identifying oneself with a single nation or other unit, placing it beyond good and evil and recognizing no other duty than that of advancing its interests.

  Джордж Орвелл, травень 1945
  •  

Я не зміг і не зможу національно затуманитись. Можливо, що націоналізму не зношу ще більше, ніж комунізму, і якби я був дуже багатий, то заснував би у якомусь нашому університеті катедру космополітизму і притомности.[12]

  Анджей Бобковський
  •  

Саме банальний – щоденний і непомітний – націоналізм формує і відтворює націю. Активним та видимим він стає лише тоді, коли виникає якась загроза – реальна або й уявна – і націоналізм виконує мобілізаційну функцію[13].

  Микола Рябчук
  •  

Саме серед людей вільних професій (адвокатів, лікарів, інженерів, журналістів, учителів тощо) ранні громадянсько-територіальні націоналізми знаходять свою первісну опору.[14]

  Ентоні Сміт
  •  

Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнівний — такий, що сприяє державному життю нації, і такий, що це життя роз'їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого — націоналізм польський, український.
Перший є націоналізм територіальний, другий — націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий — шовінізмом. Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава — Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти.[15]

  В'ячеслав Липинський
  •  

Націоналізм не може бути християнською чеснотою, бо він не є досконалим, робить людину дещо обмеженою, адже націоналіст любить лише своє. Проте патріотизм має бути притаманний християнину: він любить власну Батьківщину і водночас має відкрите серце до інших людей, готовий поважати їх гідність та права.[16]

  Любомир (Гузар)
  •  

Чому лівим не вдалося використати на свою користь зростання глобальної нерівності, а замість цього посилився вплив правих націоналістів? <...> Бути бідним означає бути невидимим для інших людей, а приниження через невидимість часто гірше, ніж нестача ресурсів. <...> Часто те, що ми звикли вважати економічною мотивацією, зумовленою матеріальними потребами чи бажаннями, — це насправді пов'язане з тимосом[17] бажання здобути визнання власної гідності або статусу. [18]
Це явище не нове: ліві партії ще сто років тому програвали націоналістам, і саме серед цього бідного або робітничого електорату, який мав би бути їхньою найнадійнішою базою. (там же)

  Френсіс Фукуяма
  •  

Якщо шовінізм та безліч інших ідеологій створили люди, то націоналізм є вродженими почуттями, дуже органічним для людей, адже усім природно любити свою родину, свою мову, свою малу батьківщину і свою країну[19].

  Олександра Сербенська

Примітки

[ред.]
  1. Артур Шопенгауер. «Афоризми життєвої мудрості»
  2. Франко І. Куліш П. Костомаров М. Жидотрєпаніє К; МАУП 2005—424 с. (26 с.) ISBN 966-608-437-6
  3. Тетяна Монолатій. Поляки галицько-волинського пограниччя у творах Йозефа Рота
  4. Кармазіна М.С. Між історією і політикою / М.С. Кармазіна. – К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2015. – 560. (28 с.)
  5. Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
  6. Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
  7. Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
  8. Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
  9. What Life Means to Einstein
  10. Радість контакту, 2015, с. 77
  11. Notes on Nationalism
  12. Бобковський, Анджей. Війна і спокій. Французький щоденник. 1940–1944. — К.: Критика, 2007. — С. 392
  13. Микола Рябчук, публіцист: Більшість українців не вважає себе європейцями
  14. Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 2000. – Вип. 7. – С. 216
  15. Лист до Богдана Шемета, 12.ХІІ.1925
  16. Промова на ХІІІ науково-практичній конференції «Духовні цінності українського народу у світлі співпраці суспільствознавства і богослов'я» (Київ, 2013) [1]
  17. Тимос - частина душі, що шукає визнання, осередок суджень про гідність.
  18. Ф.Фукуяма. Ідентичність, 2022, с. 82-84
  19. Олександра Сербенська: «Не достатньо знати, що українська мова - солов'їна»

Джерела

[ред.]