Голодомор в Україні (1932—1933)

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:
Жертви голоду. Харківщина, 1933 р.
Емблема жалобних днів за жертвами Голодомору
Жертви голоду на вулицях Харкова, 1933 р.
Афіша — Голодомор, Леонід Денисенко, 2008

Голодомо́р 1932–1933 років — акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних[1] людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР[2] та Кубані[3], переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян[4].

Цитати[ред.]

  •  

Я пройшов через безліч сіл... Скрізь чув плач: «У нас немає хліба. Ми помираємо! Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду»[5].

  Ґарет Джоунс
  •  

Я ніколи не посмію цього забути... Хліборобів, які в снігу на колінах жебрають шматок хліба[5].

  Малкольм Маггерідж
  •  

Усі радіостанції просимо рознести наш голос цілому світові: може дійде він і до убогих хатин конаючих з голоду селян[5].

  Андрей (Шептицький)
  •  

Великий Голод був найбільшою катастрофою, яку Україна пережила — як щодо кількості жертв, так і щодо людських страждань[5].

  Мілена Рудницька
  •  

Ідеться про життя мільйонів. Тому я не міг мовчати[5].

  Йоган Людвіґ Мовінкель
  •  

Почалася тепла погода і сходять всі посіви… Колгоспи сіють… Люди мруть з голоду[5]

  Нестор Білоус
  •  

Що сьогодні є рядовий знімок, те завтра буде історією[5].

  Марко Желізняк
  •  

Щоденник я присвятила своїм дітям, щоб вони літ за 20 прочитали й побачили, як страждав і стогнав народ, який був жахливий голод, якими жорстокими методами будували соціалізм[5].

  Олександра Радченко
  •  

Не було в історії людства катастрофи таких величезних розмірів, яка привернула б таку малу увагу міжнародного світу… Голод був інструментом національної політики більшовиків, вжитим свідомо як останній засіб зломити опір українського селянства проти системи[5].

  Вільям Генрі Чемберлин
  •  

Марія стоїть над дитиною і думає: «Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба... Зовсім трошечки хліба[5]...» — «Марія»

  Улас Самчук
  •  

В селі Кленоточі люди вмирали, як і скрізь на Україні, — їхній хліб і всяку поживу забрано, а самих покинуто на неминучу гибіль; бо держава, використавши силу проти них, як смертельний противник, відняла, крім харчів, також можливість заробити на прожиття. Стан — гірший, ніж під час чуми.[6]«Жовтий князь»

  Василь Барка
  •  

Тут я побачив людей, що помирали на самоті, повільно, помирали страхітливо, безцільно, без надії, що їх жертва виправдана. Вони потрапили в пастку і залишились там помирати від голоду, кожен у власному домі, за політичним рішенням, прийнятим у далекій столиці за столами для нарад і банкетів. Не було навіть розради від неминучості щоб полегшити жах[5].

  Віктор Кравченко
  •  

Голодомор є класичним прикладом радянського геноциду, найдовшого й наймасштабнішого експерименту з русифікації, а саме — винищення української нації[5].

  Рафал Лемкін
  •  

Суд історії не може оголосити іншого вироку радянському режимові, крім кримінальної відповідальності[5].

  Роберт Конквест
  •  

Мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене. Не можна займатися історією голокосту та не стати хоч би напівєвреєм, як не можна займатися історією голодомору й не стати хоча б напівукраїнцем[5].

  Джеймс Мейс
  •  

Хай ця гірка Книга, народжена після десятиліть безмолвства, ляже першим каменем у підмурок всенародного пам'ятника трагічної історії українського народу. Ми прагнемо відродження українського народу взагалі і головного носія українства — селянина, зокрема. Відродження можливе лише тоді, коли народ не втратив свою пам'ять[5]. — Про книгу «33-й: Голод: Народна Книга-Меморіал».

  Лідія Коваленко-Маняк
  •  

Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті — нема проблем[7]. — На міжнародній конференції про Голокост і геноцид у Тель-Авіві у 1982 р.

 

For Stalin to have complete centralized power in his hands, he found it necessary to physically destroy the second largest Soviet republic, meaning the annihilation of the Ukrainian peasantry, Ukrainian intelligentsia, Ukrainian language, and history as understood by the people; to do away with Ukraine and things Ukrainian as such. The calculation was very simple, very primitive: no people, therefore, no separate country, and thus no problem.

  Джеймс Мейс
  •  

Голодомор — це було напоумлення, смиренність з боку Господа нашої гордині, яка повстала проти себе самого, проти буття людини. Є такий український вираз, трохи вульгарний — катюзi по заслузi. Ми отримали те, що заслужили[8].

  Онуфрій (Березовський)
  •  

Є такі сили, які намагаються зробити голодомор клином між Росією і Україною, мовляв, росіяни, росіяни пригноблювали українців. Але, я думаю, в Росії тоді від голодомору загинуло більше народу, ніж в Україні[8].

  Онуфрій (Березовський)
  •  

Голодомор це ніщо інше як прояв багатовікової гібридної війни, яку Росія веде проти України[9].

  Петро Порошенко
  •  

Голодомор був системним та страхітливим геноцидом мільйонів українців тоталітарною радянською владою. Дітей, жінок, і чоловіків морили голодом та страчували лише за те, що вони намагались говорити рідною мовою, зберігати рідну культуру, землю та жити у мирі[10].

  Джастін Трюдо
  •  

Голодомор був організований, щоб вживити нам ген «страху і покірності». Найкраща пам'ять про загиблих — знищити цей ген у собі раз і назавжди! [1]

  Вакарчук Святослав Іванович

Примітки[ред.]

  1. В. І. Марочко. ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл.
  2. землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР
  3. Володимир ВАСИЛЕНКО, професор, доктор юридичних наук Спроба з негідними засобами. Хто й навіщо прагне переглянути Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні»
  4. Постанова апеляційного суду м. Києва у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с ПАМ'ЯТЬ ПРО ГОЛОДОМОР 1932-1933
  6. Жовтий князь, 2005, с. 132
  7. Мейс Е. Джеймс. Автобіографія. Факти і цінності: особистий інтелектуальний пошук. // День і вічність Джеймса Мейса. / за заг. Л.Івшиної. К.: Українська прес-група, 2005. — С. 15
  8. а б Митрополит Черновицкий и Буковинский Онуфрий: Голодомор - это было вразумление, усмирение со стороны Господа нашей гордыни
  9. Порошенко: Голодомор – прояв багатовікової гібридної війни, яку Росія веде проти України
  10. Голодомор влаштували, щоб покарати українців за мову, культуру - прем'єр Канади

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg