Ернест Хемінгуей

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Хемінгуей Ернест Міллер)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернест Хемінгуей
Ernest Hemingway 1950 crop.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ернест Хемінгуей (Гемінгвей; англ. Ernest Hemingway; 1899–1961) — американський письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1954).

Цитати[ред.]

  •  

Велика омана — мудрість старців. Старці не мудрі. Вони просто обережні.

  •  

Є речі, гірші від війни. Боягузтво, зрада, егоїзм — гірші.

 
WikiQuote Laurel wreath green.png
Ця цитата була обрана цитатою дня 2 липня 2016 року.
  •  

Ви повинні відсторонитися від усіх неважливих справ, коли пишете[1].

  •  

Головне — добросовісно писати; писати про те, що знаєш, чув, бачив, вивчив; писати не задовго перед тим і пізно по тому[1].

  •  

Є тільки одна система, яка не може дати гарних письменників, і ця система — фашизм. Тому що фашизм — це брехня, озвучена бандитами. Письменник, який не хоче брехати, не може жити й працювати при фашизмі.

  •  

Кажуть, щастя нудне, але це тому, що занудні люди часто бувають дуже щасливі, а люди цікаві примудряються отруювати існування і собі й оточенню.

  •  

Завжди робіть перерву. Потрібно набратися сил, забути про твір до наступного дня[1].

  •  

Кішка абсолютно щира: людські істоти з тих чи інших причин можуть приховувати свої почуття, але кішка — ніколи.

  •  

Книга для письменника має стати недосяжною метою, тим, чого ще ніхто не робив. Лише тоді можливий успіх[1].

  •  

Кожен від народження має лише здібність отримувати знання. Талановитий письменник з часом вчиться відкидати непотрібне і запам’ятовувати корисну інформацію[1].

  •  

Кожен персонаж повинен бути справжнім. Лише коли ви пишете про того, кого знаєте, герой вийде справжнім[1].

  •  

Кожен попередній письменник може навчити чогось. Тому завжди під рукою повинна бути книга, яку можна почитати[1].

  •  

Коли пишеш вперше, орієнтуючись на себе, все йде легко. Але коли вчишся писати для читача, робота видається надто складною[1].

  •  

Людину можна знищити, але здолати неможливо[2].

  •  

Навіть вигадка має бути правдивою. А це залежить від обізнаності та добросовісності автора. Спершу вивчіть те, про що пишете, а потім вчіться писати, навіть якщо це триватиме все життя[1].

  •  

Навіть якщо прагнете використати тропи, не збувайте, що вони повинні мати своє місце. Не перевантажуйте твір ними і ставте там, де вони доречні[1].

  •  

Найкраще писати і оцінювати текст з кількох сторін. Спершу пишу від руки, потім друкую на машинці і виправляю помилки. Далі беру до рук олівця і знову виправляю. Лише так можна донести до читача кожне відчуття[1].

  •  

Напевно, можна сказати, що ми з тобою досягли всього, чого не досягли інші люди. І що? І нічого, одне лайно[3]. — У листі, написаному Марлен Дітріх в 1955 році.

  •  

Нема на світі людини більш самотньої від того, хто пережив кохану.

  •  

Ніякі домовленості не допоможуть у горі. Вилікувати горе може тільки смерть, а все інше тільки притуплює біль і обезболює. Кажуть, що лікує його й час. Але якщо твоє горе вилікувало щось інше, ніж смерть, тоді воно радше не справжнє. Один із засобів, що притуплює в тобі всі інші відчуття, — це пияцтво. Є й інше, що відволікає тебе від думок про горе, — це робота.

  •  

Марк Твен — мій улюблений письменник, з трьох причин: він добре писав, він мене розважає і він уже помер.

  •  

Сьогодні треба писати або про щось нове, або про старе, але краще за інших[1].

  •  

Щоб передати читачеві найменшу емоцію, потрібно щоразу доопрацьовувати твір. Тільки тоді можна отримати справжню похвалу. Але коли твір буде завершеним, ви втратите інтерес, адже перечитали його сотні разів[1].

  •  

Щодня перед роботою перечитуйте написане спочатку. Якщо твір великий, читайте останні розділи. Але раз на тиждень перечитуйте повністю. Лише тоді твір буде цілісним[1].

  •  

Як людина Ви розумієте поняття добра і зла, хорошого і поганого, та вмієте оцінювати. Як письменник Ви не повинні осуджувати, Ви маєте зрозуміти[1].

  •  

Якщо ви зробили щось своє, не схоже на інше, — це не завжди можна вважати стилем[1].

  •  

Якщо письменник пише про те, що знає, то читач відчує це. Якщо ж він необізнаний чи недобросовісно ставиться до роботи, то читач помітить білі місця. Саме як айсберг видніється над водою лише частинкою, так і обізнаність письменника відображається у його роботі.
Як і криниця, що потребує нової води, письменник потребує свіжих знань. Тому вміння вдумливо спостерігати і збагачувати свій досвід є необхідним[1].

  •  

Я починаю писати зі сходом сонця, коли ще прохолодно. Згодом зігріваюсь і захоплююсь[1].

З роману «Прощавай, зброє» (1929)[ред.]

  •  

Світ ламає всіх, і багато хто стає після цього ще міцнішим на зламах. Але тих, хто не ламається, він убиває[4].

  •  

Ні, стареча мудрість — це велика омана. Старі не стають мудрішими. Вони стають обачнішими[4].

  •  

Лише поразка робить з нас християн[4].

  •  

Але люди так роблять. Кохають одне одного, а тоді вигадують непорозуміння й починають сваритися, і все — вони вже не одна спільна душа[4].

  •  

Але ті ночі, про які ви розповідали. Це не любов. Це тільки пристрасть і хіть. Коли ви любите, то хочете зробити щось добре. Хочете пожертвувати собою. Хочете служити[4].

  •  

Те, що книга описувала трагічні події, мене не засмучувало, адже я знав, що життя — це трагедія, фінал якої завжди однаковий[4].

  •  

Я люблю гуляти під дощем. Але він приносить нещастя коханцям[4].

  •  

Я відчував себе самотнім, коли був з багатьма дівчатами, і це найсамотніша самотність[4].

  •  

Можливо, війни тепер не завершуються перемогами. Можливо, вони тривають безконечно. Можливо, це нова Столітня війна[4].

  •  

Старіє тіло. Інколи я боюся зламати собі пальця, немов шматочок крейди. А от дух не старіє і не надто мудрішає[4].

З роману «Старий і море» (1952)[ред.]

  •  

Людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна[5].

  •  

Людина — доволі нікчемна істота проти дужих птахів та звірів. Я таки справді радніш волів би бути отим рибиськом, що пливе десь там у темряві моря[5].

  •  

Добре, що нам не доводиться полювати на зорі. А що, б коли людині доводилось щодня вбивати місяць. І місяць тікав би від неї. Або коли б вона мусила щодня гнатися а сонцем, щоб убити його. Все-таки добре, що нам не треба вбити сонце, місяць чи зорі. Досить і того, що ми живемо біля моря й убиваємо своїх щирих братів[5].

  •  

Те, що він доводив це вже тисячу разів, нічого не важило. Тепер треба було доводити знову. І так щоразу — все наново; отож, роблячи своє діло, старий ніколи не оглядався на минуле[5].

  •  

Старий поглянув на безмежний простір моря й збагнув, який він тепер самотній. Проте побачив він і райдужні відсвіти в темній товщі води, й туго напнуту жилку, що зникала в глибині, й дивне коливання тихої морської гладіні. Тепер і над морем скупчувались хмари, віщуючи пасат, а глянувши вперед, старий побачив табун диких качок, що летіли над водою, чітко вирізняючись на тлі неба,— на якийсь час їх обриси неначе затуманювались, тоді знов ставали чіткі,— і він зрозумів, що людина в морі ніколи не буває самотня[5].

З Нобелівської промови (1954)[ред.]

  •  

Жоден автор, який знає великих письменників, які так і не отримали премії, не може відчувати нічого, крім смирення. Немає потреби перераховувати імена — кожен з нас, згідно із власними знаннями та сумлінням, може укласти свій власний список письменників, гідних цієї нагороди[6].

  •  

Письменництво, у кращому випадку, це — самотнє життя. Спілки письменників пом'якшують цю самотність, але я сумніваюся, що вони покращують творчість. Письменник росте у громадській діяльності, де він поширює свою «самотність», але часто його робота при цьому погіршується. Бо коли він творить наодинці, і якщо він досить хороший письменник, то щодня стикається з вічністю[6].

  •  

Для справжнього письменника кожна книга має бути новим початком, спробою вийти за межі власних досягнень. Він завжди повинен пробувати те, що ніхто ніколи ще не робив, або намагався і не зміг зробити. Тоді, якщо пощастить, він досягне успіху[6].

  •  

Як просто було б творити літературу, переписуючи по-іншому щось, що було добре написано раніше. Бо у минулому ми мали багато великих письменників, які йшли навіть далі, ніж були на це здатні, туди, де їм вже ніхто не міг допомогти[6].

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg