Надін Гордімер

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Надін Ґордімер
Nadine Gordimer 01.JPG
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Надін Ґордімер (англ. Nadine Gordimer; 20 листопада 1923, Спрінґс, провінція Гаутенг, колишня Трансвааль, за 50 км від Йоганнесбурга — 13 липня 2014, Йоганнесбург, ПАР) — південноафриканська англомовна письменниця. Лауреатка Нобелівської премії з літератури 1991 року, «яка своїм прекрасним епосом принесла величезну користь людству».

Цитати[ред.]

  •  

Є в людині якась таємна суть, здатна проявитися тільки непередбачуваним чином і тільки через відчуття, оминаючи розум. Немов провал в інший вимір[1]...

  •  

Моєю школою була місцева бібліотека. Моїми викладачами стали… Пруст, Чехов і Достоєвський[1].

  •  

Після такого довгого чекання деякі книги вже майже мертві[1]. — В інтерв’ю для «The Paris Review» про заборону своїх романів. Роман «Земля чужинців» («A World of Strangers», 1958) у ПАР був заборонений 12 років, а наступний ― «Загублений буржуазний світ» («The Late Bourgeois World», 1966) ― 10.

Про Надін Ґордімер[ред.]

  •  

Надін Ґордімер (перша нобелянтка з ПАР) була близько знайома з Манделою, часто й охоче включала його промови до своїх романів, він був прототипом кількох її героїв. Легендарну промову «Я готовий до смерті», виголошену ним із лави підсудних, вона цитує й рефлексує в своїй прозі не просто так: Ґордімер допомагала готувати тригодинний виступ, що став ключовим у міжнародній політиці XX століття[2]. — З есею «Надін Ґордімер»

  Ганна Улюра
  •  

Ліберальні стратегії протистояння соціальній і расовій несправедливості не працюють. Захищатися пригнічені мають зі зброєю в руках. Про це, до речі, була і промова Мандели, якого, зокрема, звинувачували в причетності до терактів. І це саме ті фрагменти промови, з якими не погодилася Ґордімер. Вона вимагала більшого. Політична мобілізація починається з гострого відчуття приватної несправедливості. Кожен з її героїв переживає таке відчуття – і це не обов’язково буде висока драма, найчастіше просто буденний епізод, коли якось так раптом розплющуються очі й опиняється поруч заряджена рушниця[3]. — З есею «Надін Ґордімер»

  — Ганна Улюра
  •  

Провина білих перед чорними африканцями глибша за усвідомлення політичної несправедливості. Це безчестя (переказуємо вітання другому нобелянтові з ПАР) – стосунки, де постраждала людяність обох сторін[3]. — З есею «Надін Ґордімер»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]



Bookmark-new.svg