Перейти до вмісту

Вінстон Черчилль

Матеріал з Вікіцитат
Вінстон Черчилль
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Вінстон Леонард Спенсер Черчилль (1874—1965) — британський політик, прем'єр-міністр Великої Британії (1940—1945; 1951—1955). Один з найвпливовіших політиків періоду Другої світової війни, автор фрази про «залізну завісу». Автор історичних мемуарів. Нобелівська премія з літератури (1953).

Цитати

[ред.]
  •  

Ви що, збираєтеся після війни жити в Югославії? Ні? І я теж[1]відповідь Фіцрою Макліну (англійському представнику при Тіто) на запитання чи не турбує Черчилля підтримка ним збройних угрупувань інших, недемократичних, поглядів (1943)

 

“Do you intend to make your home in Yugoslavia after the war?” he asked. “No,” I replied. “Neither do I”

  • Задумавши суперечку теперішнього з минулим, ми виявимо, що втратили майбутнє.[2]
  • Людина деколи, буває, спіткнеться об істину, але переважно вона просто підіймається і продовжує свій шлях, наче нічого й не сталося.
  •  

Мені нема чого запропонувати [британцям], крім крові, важкої праці, сліз і поту.[3]перша промова на посаді прем'єра в Палаті громад, 13 травня 1940

 

I have nothing to offer but blood, toil, tears and sweat.

  •  

Ніколи ще в історії людських конфліктів так багато не були так сильно зобов'язані стільком небагатьом. — про військових льотчиків із промови «Тим Небагатьом» в Палаті громад 20 серпня 1940

 

Never in the field of human conflict was so much owed by so many to so few.

  • Ніхто не робить вигляд, що демократія є досконалою або в усьому правильною. Насправді, як це було сказано, демократія є найгіршою формою правління, за винятком всіх тих інших форм, які були випробувані у той чи інший час; але в нашій країні є поширене переконання, що правити повинен народ, правити безперервно, і що громадська думка, виражена усіма конституційними засобами, повинна формувати, спрямовувати і контролювати дії міністрів, які є його слугами, а не володарями. З промови у Палаті Громад 11 листопада 1947 року[4]
  • Ніщо в житті так не запалює, як те, що в тебе стріляли й промахнулися.[2]
  • Однією з найпоширеніших причин помилок у політиці є спокуса доповісти високопоставленому чиновникові саме те, що йому найбільше хотілося б почути. Таким чином, для лідера, від чиїх рішень залежить подальший розвиток подій, ситуація виглядає оптимістичнішою, ніж насправді, зумовлена грубими фактами.[2]
  • Соціалісти вважають, що отримувати прибутки — гріх. Я вважаю, що справжній гріх — зазнавати збитків.[2] (див. також: Соціалізм)
  •  

Справжня сила – це здатність піднятися після падіння[5].

  •  

Успіх – це не кінцева точка, це постійний процес, що вимагає постійного зусилля[6].

  • Якщо прагнете досягти успіху, не намагайтеся бути делікатним чи розумним. Використовуйте грубі прийоми. Бийте одразу в ціль. Поверніться й ударте ще раз. Потім ударте ще — сильним ударом з плеча…[2]

Помилково приписують

[ред.]
  • Я завжди думав, що помру від старості. Але коли Росія, яка колись годувала всю Європу, стала купувати хліб, я зрозумів, що помру від сміху.[7]
  • Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашиcтами.[8]

Про Черчилля

[ред.]
  •  

Коли я правий, то переважно злюся. А Черчилль злиться, коли неправий. Так і виходить, що ми майже постійно злі один на одного.[9]

  Шарль де Голль

Примітки

[ред.]
  1. A. J. P. Taylor. The Second World War: an Illustrated History, 1975..
  2. а б в г д Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1183–1184.
  3. Winston Churchill: "Blood, Toil, Tears and Sweat". Архів оригіналу за 2016-04-02. Процитовано 2016-09-12.
  4. http://hansard.millbanksystems.com/commons/1947/nov/11/parliament-bill#column_207
  5. Березняк, Соломія (2025-01-10). Цитати, які беруть за душу – 50 цитат (uk).
  6. Березняк, Соломія (2024-08-07). Кращі цитати про життя: 60 цитат на кожен день (uk).
  7. Андрей Левкин. Исследуя Черчилля
  8. Денис Пілаш. Уинстон Черчилль не произносил фразы "фашисты будущего будут называть себя антифашистами
  9. Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 850.