Перейти до вмісту

Пабло Неруда

Матеріал з Вікіцитат
Пабло Неруда
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Па́бло Неру́да (ісп. Pablo Neruda; справжнє ім'я Ріка́рдо Еліксер Нефталі Ре́єс Басоа́льто, ісп. Ricardo Eliécer Neftalí Reyes Basoalto; 1904–1973) — чилійський поет. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1971).

Цитати

[ред.]
  •  

Так, мабуть, буде до кінця мого життя. Одна рука б’є, а інша — простягає букетик квітів, щоб я не пам’ятав зла[1].

  •  

Хай це навіть останній біль, що вона мені завдала,
і останній мій вірш про неї.

  — Двадцятий вірш про кохання / Пер. Сергій Борщевський // С. 48
  •  

Я над усе ціную простоту,
і ви не знайдете мене серед паперів,
не знайдете, бо я серед людей:
вони мені розкрили сенс буття.

  — Таке моє життя / Пер. Сергій Борщевський // С. 243
  •  

Крим — це найпишніша медаль, яку сам Бог подарував земній кулі.

  Сергійчук В. Український Крим. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2001. — С. 3

«Сто сонетів про кохання»

[ред.]
98

Це слово, цей папір, який списала
одна рука, мов тисячею рук,
не збережуться — в землю все впаде,
і все продовжувати буде землю.

Однаково, чи похвала, чи світло
наповнять чашу й потече за креш,
важливо, що вони твої вуста
забарвлювали ніжним ароматом.

Не хоче більше стомлене перо
живитись піною і каламуттю
з підводних скель спогадувань моїх.

Я прагну лиш твоє ім'я писати,
і хай мовчать моя любов похмура,
колись про все ще розповість весна.[2]

Примітки

[ред.]
  1. 100 ФАКТІВ З ЖИТТЯ 100 НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ З ЛІТЕРАТУРИ
  2. Світовий сонет: антологія / пер., передмова, довідки про авторів та приміт.: Д. В. Павличко. — Київ : Дніпро, 1983. — С. 84

Джерело

[ред.]
  • Неруда, Пабло. Лірика / Пер. з іспанської. Вступна стаття Віталія Коротича. Упор. та примітки Юрія Янковського. — К.: Дніпро, 1975. — 272 с.