Перейти до вмісту

Каміло Хосе Села

Матеріал з Вікіцитат
Каміло Хосе Села
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Каміло Хосе Села (ісп. Camilo José Cela; 11 травня 1916, Падрон, Ла-Корунья — 17 січня 2002, Мадрид) — іспанський письменник і публіцист, лауреат Нобелівської премії з літератури 1989 року, член Королівської Академії наук Іспанії (1957), лауреат Премії Сервантеса (1995), перший маркіз де Іріа Флавіа. Багато своїх творів присвятив представникам покоління 1898. Саме звідти живиться вся сучасна іспанська література.

Цитати[ред.]

  •  

Ми, голі жінки, можемо говорити, що хочемо; те, що говориться в ліжку, не рахується. Я замовкну, коли одягнуся[1]!

  •  

Я пишу через самотність і говорю через самотність[2].

  •  

Наш час — час зухвалих суджень, ми беремо участь у спектаклі, на який дехто простосердо дивиться із залу, не дуже розуміючи, що відбувається, хоча насправді суть геть проста[2]. — «Вулик».

  •  

Але з іншого боку, навіть і без того, любов до людини ніколи не завадить[2]. — «Родина Паскуаля Дуарте».

Примітки[ред.]