Гюнтер Грасс

Матеріал з Вікіцитат
Гюнтер Грасс
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Гюнтер Вільгельм Грасс (нім. Günter Grass; 1927–2015) — німецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1999 року.

Цитати[ред.]

  • Головна справа громадянина — тримати рот відкритим.[1]
  • З жахом ми спостерігаємо, що капіталізм, з тих пір як його брат соціалізм оголошений мертвим, страждає манією величі…[1]
  •  

А може, я тому і не ставив питання, бо вже не був дитиною[2]?

  •  

Лише чоловіки здатні ходити за хворими, а бажання пацієнтів, щоб за ними неодмінно ходили жінки, — це просто ще один симптом хвороби і нічого більше: у той час як чоловік старанно ходить за пацієнтом і часом навіть зцілює його, медсестра обирає жіночий шлях — вона спокушає пацієнта до одужання або до смерті, роблячи її злегка еротизованою і привабливою[3].

  •  

Розмова про бойові отруйні речовини виникла якось сама по собі, після того як Ремарк пом'янув вельми актуальну на період нашої зустрічі війну у В'єтнамі, назвавши злочинним як застосування напалму, так і застосування agent orange. Він сказав:
— Хто скинув атомну бомбу, у того вже немає більше внутрішніх гальм[3].

  •  

Йшлося про сенс життя серед безглуздості світу, про взаємовідносини особистості і маси, про ліричне "Я" і всюдисуще Ніщо. Постійно поверталася тема самогубства, добровільного відходу з життя. Вважалося хорошим тоном роздумувати про це вголос з сигаретою в роті[3].

  •  

Всі мрійники — ненажери[3].

  •  

Я своїми очима міг спостерігати одного китайця, який прямо перед розстрілом жадібно доїдав рисовий пиріг, вмочивши його в солодкий сироп[3].

Примітки[ред.]