Какъ и почему это случилось съ «Зарею»? палъ ли Севастополь?[2] повелся ли какій-то мятежъ въ Варшавѣ? сошла ли вся Ставропигія съ ума? что предала любезнѣйшее дитя Руси, сердце нашего сердца въ измѣнническія руки?![3] — здивування з приводу переходу львівської ставропігійської газети «Зоря Галицка» з «язичія» на народну українську мову
— Богдан Дідицький, український письменник-москвофіл (лист до Я. Головацького, 1854 рік)
Він знаходив час, щоб займатися мною і щоб зраджувати мені щодня. (Коко Шанель)
Мазепа програв — і тому його оголосили «зрадником». Якби він виграв — ніхто з нього зрадника б не робив. Так, як ніхто не вважав зрадником Джорджа Вашинґтона, який разом з однодумцями «зрадив»британській короні, відірвав британські ж землі від Англії і створив Сполучені Штати Америки. Так, як ніхто не вважає зрадником Симона Болівара, що «зрадив» іспанській короні й започаткував рух до незалежності іспанських же земель у Південній та Центральній Америці.[7] — «Іван Мазепа і Росія».
Переклад Івана Хоменка: І сказав їм Ісус: «Усі ви спокуситися, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї.» А Петро сказав до Нього: «Навіть коли й усі спокусяться, — та не я!» Відповів йому Ісус: «Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся». А він ще більше твердив: «Хоч би мені прийшлося з Тобою і вмерти, не відречусь я Тебе!» І всі так само говорили.[8] — «Його любов більша за всі мої зради. / Любов бачить далі.» — с.Антонія[9]
Переклад Івана Хоменка: Коли говорив ще, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцатьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати. А Ісус сказав до нього: «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?»[8]
Переклад Івана Хоменка: Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!” А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!” Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!” А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!” Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень..[8]
↑Жанна д’Арк // Самые остроумные афоризмы и цитаты. Великие женщины истории. — Москва: АСТ, Астрель, 2012. [електронна книга]
↑Саме тоді тривала оборона Севастополя у Кримській війні
↑Національна ідентифікація українців Галичини у XIX — на початку XX століття (еволюція етноніма) / наук. ред. І. В. Орлевич; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Інститут релігієзнавства — філія Львівського музею історії релігії. — Львів: Логос, 2016. — С. 133.
↑Дашкевич Я. Іван Мазепа і Росія // Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / 2-е вид., виправл. й доповн. — Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАНУ / Літературна агенція «Піраміда», 2007. — С. 204. — ISBN 978-966-441-031-8
