Кертес Імре

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Кертес Імре
Kertész Imre cropped.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Імре Кертес (угор. Kertész Imre, 1929–2016) — угорський єврейський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури за 2002 рік «за опис тендітного і крихкого досвіду боротьби індивіда проти варварського деспотизму історії».

Цитати[ред.]

  •  

Найголовніше — не опускати руки: адже завжди як-небудь та буде, бо ніколи ще не було, щоб ніяк не було[1].

  •  

Коли я думаю над новим романом, я завжди думаю про Освенцім[2].

  •  

Життя — це пристосування[2]. — «Знедолений»

  •  

Голокост — це світовий досвід, універсальна алегорія, яка створює культуру, що їй належить ключова роль у європейській спадщині[2].

Про Кертеса[ред.]

  •  

В усі часи письменники були свідками епохи, хоча переважно їхні свідчення залишалися голосом волаючого у пустелі. А з-під пера італійського прозаїка Прімо Леві та угорця Імре Кертеса вийшла значно яскравіша й більш вражаюча, ніж будь-які, навіть найдетальніші статистичні дані, картина повсякденного життя в таборі смерті Освенцім. У романах «Якщо це людина» Леві та «Знедолений» Кертеса два колишніх в’язні концтабору, один — уже тоді дорослий чоловік, другий — ще зовсім хлопчисько, вихлюпують важку пам'ять про минуле. Так само, як це зробив Олександр Солженіцин — і у своїй першій повісті «Один день Івана Денисовича», і потім, від книги до книги, він розповідав усьому світу, що таке Архіпелаг ГУЛАГ[2].

  Гюнтер Грасс

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg