Абдулразак Гурна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдулразак Гурна
AbulrazakGurnahHebronPanel (cropped).jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Абдулразак Гурна (англ. Abdulrazak Gurnah; нар. 1948) — танзанійський прозаїк, пише англійською мовою та мешкає у Великій Британії. Найвідоміші з його романів — «Рай» (1994), який потрапив до короткого списку Букерівської премії і премії Вітбріда, «Дезертирство» (2005) та «Біля моря» (2001), який отримав книжкову премію газети Лос-Анджелес Таймс[1]. Був удостоєний Нобелівської премії 2021 року «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами»[2].

Цитати[ред.]

  •  

На сьогодні, здається, британський уряд досить противно ставиться до людей, які шукають притулку, або до людей, які прагнуть допущення до цієї країни[3].

 

Currently, it seems the British government is rather nasty about people seeking asylum or people seeking admittance into this country.

  •  

Факт несвідомості або виключення неєвропейських людей з певних видів усвідомлень, або виключення жінок з певних видів усвідомлень, тільки зараз починає ставати проблемою або справою, яку люди хочуть виправити. Тому нам доведеться почекати і подивитися[3].

 

The fact of the ignorance or the exclusion of non-European people from certain kinds of recognitions, or the exclusion of women from certain kinds of recognitions, is only just now beginning to become an issue or a thing people are concerned to put right. So we have got to wait and see.

  •  

Європі слід переглянути свій підхід до міграції. З більшим співчуттям, а не з колючим дротом і своєрідним дискурсом про те, що Європа буде знищена[3].

 

Europe should rethink its approach to migration. With greater compassion rather than with barbed wire - rather than a kind of discourse that Europe is going to be destroyed.

  •  

Географія — всередині нас.[4]

  •  

Я можу вам написати про заміжжя моєї сестри, але не для того, щоби розказати вам історію моєї сестри. Розумієте?[4]

  •  

Я не певен, що колись захочу і буду називати себе якось інакше, ніж просто на ім’я.[4]Називає себе винятково «автором», ніколи не називає себе «письменником».

  •  

До появи мап світ був безмежний. Це мапи надали йому форми та зробили схожим на територію.[5]

Цитати про Абдулразака Гурну[ред.]

  •  

За безкомпромісне і співчутливе занурення в наслідки колоніалізму і долю біженців у прірві між культурами і континентами.[6]Коментар до нагородження Нобелівською премією з літератури (2021).

 

For his uncompromising and compassionate penetration of the effects of colonialism and the fate of the refugee in the gulf between cultures and continents.[7]

  — Нобелівський комітет з літератури
  •  

Найпол, Рушді і Ґурна — ці три імені завжди звучатимуть, коли мова йде про британських письменників, які походять з колишніх колоній і пишуть про цей досвід. У двох із них уже є Нобелівська премія.[4]

  Ганна Улюра
  •  

Основна тема Ґурни — пам'ять. Точніше так: напруга між індивідуальною і колективною пам’яттю. Те, що ми запам’ятали, чи нам одним належить?[4]

  — Ганна Улюра
  •  

Він — один із найвизначніших сучасних африканських письменників, і те, що на нього не звертали уваги, мене просто вбивало.[5]

  Александра Прінґлw:en

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg