Перейти до вмісту

Сельма Лагерлеф

Матеріал з Вікіцитат
Сельма Лаґерлеф
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Се́льма Лаґерлеф (Лагерлев; швед. Selma Lagerlöf; 20 листопада 1858 — 16 березня 1940) — шведська письменниця, авторка художніх, історичних, краєзнавчих книг. Перша жінка-письменниця, відзначена у 1909 році Нобелівською премією з літератури «у знак визнання піднесеного ідеалізму, яскравої уяви й духовного сприйняття, що характеризують її праці».

Цитати

[ред.]
  •  

Жертвувати — означає давати іншому те, що волів би залишити собі[1].

  •  

Любов живе любов'ю, а не послугами й доброчинністю[1].

  •  

Поки на світі існують жінки, завжди будуть існувати і бовдури, які у всьому їм потурають[2].

Про Сельму Лаґерлеф

[ред.]
  •  

Акка з Кебнекайсе – гуска, яка веде за собою зграю у «Нільсі», безумовний моральний авторитет, жінка, яка вирішує всі проблеми. Не жінка, звісно. Але так уже сталося, що одна з найпереконливіших лідерок у світовій літературі – гуска[3]. — З есею «Сельма Лаґерлеф»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  — Ганна Улюра
  •  

Їй писали дуже багато листів. У батьківському обійсті Морбакка, яке Сельма викупила і полагодила з гонорарів, було навіть власне поштове відділення для сортування. Зараз архів зберігається в Королівській бібліотеці у Стокгольмі. Там сорок тисяч листів, із яких кілька тисяч – листи самої Лаґерлеф. Чверть цих послань – прохання про фінансову допомогу: на що тільки не просили грошей у відомої письменниці! Вона часто іронізувала, що успіх літератора вимірюється кількістю людей, які просять у нього грошей[4]. — З есею «Сельма Лаґерлеф»

  — Ганна Улюра
  •  

«Нарешті священик став на казальниці» [пер. Ольги Сенюк] – найвідоміший романний зачин у скандинавській прозі, відчайдушно іронічний у своїй популярності. Такі зачини нас втягують в історію, яка давно вже триває, а нам іще треба зрозуміти, що ж таке там відбувається. От те і відбувається: жінки люблять і коять непоправне – хоч спочатку, хоч посередині Історії[3]. — З есею «Сельма Лаґерлеф»

  — Ганна Улюра
  •  

1909 року Сельма Лаґерлеф була не лише авторкою «Нільса» та неперевершеного дебюту «Саги про Єсту Берлінга», а й дилогії «Єрусалим», у нас мало знаної, а в Швеції – класики з класики. Так от, того року вона отримала літературну Нобелівку. Вперше цю відзнаку присудили жінці, вона стала десятим нобелянтом, а між іншим, висували її на здобуття вже 1901-го, в рік заснування премії. Уявляєте, як би змінилася думка про жінок у літературі, отримай Лаґерлеф найпершу Нобелівку[5]? — З есею «Сельма Лаґерлеф»

  — Ганна Улюра

Див. також

[ред.]

Примітки

[ред.]
  1. ↑ а б 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
  2. ↑ 100 ФАКТІВ З ЖИТТЯ 100 НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ З ЛІТЕРАТУРИ
  3. ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 144
  4. ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 145
  5. ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 143

Джерела

[ред.]


п • о • рЛауреати Нобелівської премії з літератури
1901—1925

Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Б'єрнсон (1903) • Ф. Містраль / Ечеґарай-і-Ейсаґірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лагерлеф (1909) • Хейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) • Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Г'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартінес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925)

1926—1950

Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Льюїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Голсуорсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Ґар (1937) • Бак (1938) • Сіланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Г. Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жід (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Расселл (1950)

1951—1975

Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчилль (1953) • Хемінгуей (1954) • Лакснесс (1955) • Хіменес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферіс (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Аґнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975)

1976—2000

Беллоу (1976) • Алейксандре (1977) • Зінґер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсія Маркес (1982) • Голдінг (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродський (1987) • Махфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Гордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Гіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамаґо (1998) • Грасс (1999) • Гао (2000)

2001—2025

Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007) • Ле Клезіо (2008) • Мюллер (2009) • Льйоса (2010) • Транстремер (2011) • Мо Янь (2012) • Манро (2013) • Модіано (2014) • Алексієвич (2015) • Ділан (2016) • Ісіґуро (2017) • Токарчук (2018) • Гандке (2019) • Ґлік (2020) • Гурна (2021) • Ерно (2022) • Фоссе (2023) • Канг (2024)


Поділіться цитатами з вашими друзями:
Поділитися на «Facebook» Поділитися на twitter.com

Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Сельма_Лагерлеф&oldid=118836