Бунін Іван Олексійович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Іван Олексійович Бунін
Bunin Ivan 1937.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Іва́н Олексі́йович Бу́нін (1870–1953) — російський поет, письменник, почесний академік Петербурзької Академії наук (1909), лауреат Нобелівської премії з літератури (1933).

Цитати[ред.]

  • Жінки подібні до людей і живуть близько біля людей[1].
  • Марнославство вибирає, справжня любов не вибирає[1].
  • Життя людини виражається у відношенні кінцевого до нескінченного[1].
  • Не Бог, не Бог нас створив. Це ми Богів творили рабським серцем[1].
  • Жінки ніколи не бувають такі сильні, як коли вони озброюються слабкістю[1].
  • Я бачу, чую, щасливий. Все в мені[1].
  • Найбільше ризикує той, хто не ризикує[1].
  • Марнославство вибирає, справжня любов не вибирає[1].
  • Жінку ми обожнюємо за те, що вона владарює над нашою мрією ідеальною[1].
  • Я нікому нічого не винен, я в борг не займав[1].
  • Є жіночі душі, які вічно тужать якоюсь сумною спрагою любові і які від цього самого ніколи й нікого не люблять[1]
  • Щодо духовності, моралі та інтелекту, то московське освічене суспільство — це збіговисько руйнівників, блюзнірів, духовних волоцюг, розумових шахраїв, моральних розпусників, безсоромних брехунів, простацьких хвальків і дикунів. Але всі вони — зарозумілі посміховиська. До цього, вибачте, «суспільства», відносяться також і моральні та розумові, сифілітичні каліки, ідіоти, виродки, напівбожевільні, істеричні люди, цинічні моральні та фізичні повії обох статей. І ось це мерзенне, мракобісся-болото вважаємо ми, московити, своєї духовною, культурною і розумовою елітою, передовим авангардом нової Московії. Тьху![2].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg