Перейти до вмісту

Даріо Фо

Матеріал з Вікіцитат
Даріо Фо
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Даріо Фо (іт. Dario Fo, нар. 1926) — італійський драматург, режисер, теоретик театру, художник. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1997), почесний доктор римського університету «Ла Сапієнца» (2006).

Цитати

[ред.]
  •  

Я не є політиком. Однак є людиною свого часу і повстаю проти того, як йдуть справи в нашій країні. Ми знаходимося перед лицем божевільного парадоксу, гідного Короля Убю (Фо згадує п'єсу Жаррі, наділяючи Берлусконі рисами Убю). Закони видаються спеціально для короля Берлусконі, міністри до двору підбираються такі, які захищають тільки власні інтереси. А публіка аплодує. Наш Лицар[1] володіє чотирма телеканалами і контролює все населення. Він скупив головні журнали та газети — інші придбав його брат, — а також видавництва, кінотеатри... Він закрив передачі, де могли очорнити його образ, і вигнав журналістів, які насмілилися виступити проти нього. Так з екранів прибрали Енцо Біаджі або Мікеле Санторо. Берлусконі користується повною безкарністю[2].

  •  

У мене було під сорок судів, мене вигнали з громадського телебачення, я мало не втратив око під час однієї з демонстрацій... Ось ціна, яку платить блазень, що говорить правду[2].

  •  

Я співчував комуністичної партії аж до того дня в 1970 році, коли наважився поставити під сумнів її устрій. Я написав кілька п'єс, як, наприклад, "Похорон господаря», де критикував сталінізм і деякі положення соціал-демократів ІКП, Італійської комуністичної партії. Гастролі були саботовані ІКП, так що десятки постановок були зірвані[2].

  •  

Сміятися і ще раз сміятися. Коли народжується дитина, батьки намагаються змусити її сміятися, кривляючись. Чому? Тому що той момент, коли вона засміється, означатиме, що у неї з'явилася здатність мислити. Вона навчилася розрізняти правильне і помилкове, реальне і вигадане, гримасу і загрозу. Навчилася бачити те, що приховується під маскою. Сміх звільняє людину від страху. Весь обскурантизм, вся система диктатури заснована на страху. Тому смійтеся[2]!

Примітки

[ред.]
  1. ↑ Прізвисько Берлусконі.
  2. ↑ а б в г Д. Фо. «Италия движется к пропасти». Інтерв'ю L'Express, 26.01.2006.(рос.)


п • о • рЛауреати Нобелівської премії з літератури
1901—1925

Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Б'єрнсон (1903) • Ф. Містраль / Ечеґарай-і-Ейсаґірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лагерлеф (1909) • Хейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) • Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Г'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартінес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925)

1926—1950

Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Льюїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Голсуорсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Ґар (1937) • Бак (1938) • Сіланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Г. Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жід (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Расселл (1950)

1951—1975

Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчилль (1953) • Хемінгуей (1954) • Лакснесс (1955) • Хіменес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферіс (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Аґнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975)

1976—2000

Беллоу (1976) • Алейксандре (1977) • Зінґер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсія Маркес (1982) • Голдінг (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродський (1987) • Махфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Гордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Гіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамаґо (1998) • Грасс (1999) • Гао (2000)

2001—2025

Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007) • Ле Клезіо (2008) • Мюллер (2009) • Льйоса (2010) • Транстремер (2011) • Мо Янь (2012) • Манро (2013) • Модіано (2014) • Алексієвич (2015) • Ділан (2016) • Ісіґуро (2017) • Токарчук (2018) • Гандке (2019) • Ґлік (2020) • Гурна (2021) • Ерно (2022) • Фоссе (2023) • Канг (2024)


Поділіться цитатами з вашими друзями:
Поділитися на «Facebook» Поділитися на twitter.com

Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Даріо_Фо&oldid=42102