Перейти до вмісту

Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми

Матеріал з Вікіцитат
Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
Пам'ятник Нільсу Гольґерсону у місті Карлскруна (Швеція)

«Чудесна мандрівка Нільса Гольґерсона з дикими гусьми» («Чудесна мандрівка Нільса Гольґерсона по Швеції», швед. Nils Holgerssons underbara resa genom Sverige) — казково-фантастичний роман, написаний шведською письменницею Сельмою Лаґерлеф.

Цитати

[ред.]
  •  

Правду про ваш рід кажуть: прилетів лелека — приніс весну здалека.[1]

  •  

Диким гусям того й треба: що менше людей, то безпечніше жити.[2]

  •  

Еге, в нас про таких кажуть: «Як здоровий до неба, то вже й розуму не треба!».[3]

  •  

Гострий Дзьоб зібрав проти ночі чорну раду. Чорною вона називалася не тому, що всі присутні були воронами, а тому, що в цілковитому мороці обговорювалася темна справа...[4]

  •  

Капосні, а щоб вам добра не було, а щоб у вас малина не вродила та бджоли повиздихали…[5]

  •  

Обидві сестри зненавиділи сестру та все вичікували, коли ж їй скоїться якесь лихо (вони й самі охоче допомогли б тому лихові).[6]

  •  

У кого гніздо на землі, ті й літають погано.[7]

  •  

У птахів є така приказка: мовчки крилами махаєш — швидше відстань подолаєш.[8]

Нільс Гольгерсон

[ред.]
  •  

Нільс Гольгерсон — довготелесий, худорлявий, з кучмою русявого, як стигле жито, волосся. Був, як і всі хлопчаки: то кота за хвіст потягне, то півня скубне, то гусей передражнює, то індикові язика показує, то курей ганяє та ще й руками змахує, ніби той шуліка. Словом, умів бешкетувати, а от до науки здібний не був. Батьки аж непокоїлися — хоч би з сина не виріс невіглас, бо ж до книжок і не береться. Йому б усе, бач, байдики бити та на вулиці гасати.[9]

  •  

Ставши знов перед дзеркалом, він здригнувся од страшної здогадки: його зачарував гном! Той малесенький чоловічок у дзеркалі, схожий на нього — це він сам![10]

  •  

Від доброго слова хлопчикові аж плакати захотілося, але він стримався. Що там казати — добре словечко гріє сердечко.[11]

  •  

Ти єдиний з людей, хто допоміг моїй рідні, хоч ти й якоїсь інакшої породи, ніж решта. Ми, гу-гуси, добра не забуваємо. Отож ти можеш лишатися в табуні![12]

  •  

На серці хлопчикові враз потеплішало — його зігріло добре слово.[13]

  •  

Хлопчик радів: тепер його вже ніхто не назве бешкетником! Авжеж, добру славу треба заслужити добрими справами![14]

  •  

Цей маленький хлопчик — ні, цей великий рятівник! — обов'язково має побувати на святі. Я низько схиляюся перед його хоробрістю. Та й не тільки я — всі мешканці замку завдячують йому своїм життям і волею.[15]

  •  

Мені скільки Мартин розповідав про тебе! Він казав, що ти найкращий друг у світі. Говорив, що ти чуйний, турботливий, ніколи не залишаєш товариша у біді, і якби не ти, то Мартина вже й живого не було б. Яке в тебе добре серце, хлопчику![16]

  •  

Про помсту забудь — так ти точно ніколи не станеш великим. Посидь, поміркуй, усе зваж, а тоді й вирішуй.[17]

  •  

Це його умова: ти вертаєшся додому з гусаком і стаєш людиною, та при цьому гусака обов'язково мають зарізати. Якщо ж у дорозі з Мартином щось лихе трапиться і ти прибудеш додому без нього, то так і лишишся малим.[17]

  •  

Гроші грошима, але Мартина зарізати я не дам. Справжній скарб — то не хата, а вірний друг![18]

Акка з Кебнекайсе

[ред.]
  •  

Їй було десь років сто з гаком, і вона вважалася наймудрішою в світі гускою.[19]

  •  

Я — Акка з Кебнекайсе. І всі гуси та молоді гусенята з мого табуна — всі народилися у високих горах. Нас загартовував гірський вітер, зігрівали найперші промені сонця. Ми пили воду і купалися у високогірних прозорих озерах.[20]

  •  

Сміливий може стати добрим товаришем у табуні, навіть якщо чого-го-гось не вміє.[20]

  •  

Я не просто стара дика гуска, — поважно мовила вона, зважуючи кожне слово, — я Акка з Кебнекайсе! Будьте певні, я хоробра, загартована в горах, боролася з лютими бурями та хижими звірами.[21]

  •  

А тепер послухай мене і затям: кожен із нас віддасть життя за цього малого![22]

  •  

— Не гакай, то швидше долетимо! — незворушно відповідала Акка, не повертаючи голови. Ні-ні, вона не була грубіянкою, а говорила так для того, аби гурт не марнував сил на порожні балачки, а зосередився на меті польоту.[23]

  •  

Тепер її справою було порядкувати в табуні, підказувати молодим гускам, як правильно висиджувати яйця та виховувати малечу.[24]

  •  

Ніколи ще не було так гірко гусці, як сьогодні. А особливо тому, що назвав її наприкінці не матір'ю, а пані, як кликали її чужорідні птахи. А Горго ж хіба був чужий? Яких вона йому жабок ловила, а рибку, а хробачків! Сама до такої гидоти й не підійшла б, але заради сина… А він отак — не мати[25]

  •  

Можливо, вона знала більше від усіх, але на те вона й провідниця табуна, щоб говорити лише тоді, коли треба.[26]

Лис Смірре

[ред.]
  •  

А він був не аби-хто: пороху вже добряче понюхав, на нього полювали, і сам він полював навіть на щурів у голодну зиму та на мишей, а як щастило, то й по курниках шастав… Лис був таким спритним, що про нього казали, наче він якоїсь незвичайної породи.[27]

Ворон Батак

[ред.]
  •  

Батак був інакшим у зграї: він і сам не крав, і іншим забороняв, радив усім шукати корм самотужки, не руйнувати пташиних гнізд та не цупити з них яєчок.[28]

  •  

А той був мудрим — не мстився, так само відмовлявся красти, не ділив поцуплену здобич та ще й допомагав, коли хтось втрапляв у халепу.[28]

Цитати про книгу

[ред.]
  •  

Акка з Кебнекайсе – гуска, яка веде за собою зграю у «Нільсі», безумовний моральний авторитет, жінка, яка вирішує всі проблеми. Не жінка, звісно. Але так уже сталося, що одна з найпереконливіших лідерок у світовій літературі – гуска[29]. — З есею «Сельма Лаґерлеф»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Жив-був собі на півдні Швеції чотирнадцятирічний Нільс Гольґерсон. І був він розбишакою та нечупарою. Одного дня зустрів Нільс гнома та й вирішив зле з ним пожартувати. Гном образився і зменшив Нільса до хлопчика-мізинчика. Тоді нічого не залишилося хлопцеві, як податися в подорож зі зграєю диких гусей. Люди його не чули й не бачили, зате птахи прекрасно підтримували розмову і допомагали небораці, попри його прикру вдачу. Разом із приятелем, гусаком Мортеном, Нільс облетів усю Швецію – з Кебнекайсе до Лапландії – і повернувся додому. Помудрівши і подорослішавши. Гном простив розбишаку[30]. — Про «Чудесну мандрівку Нільса Гольґерсона по Швеції»//З есею «Сельма Лаґерлеф»

  — Ганна Улюра
  •  

«Чудесна мандрівка Нільса Гольґерсона по Швеції». Написана, щоб освіжити і спростити підручники з географії для молодших школярів, ще донині одна з найчитаніших книжок у світі (хоча видають її в сильно скорочених перекладах зазвичай, бо в оригіналі це такий доста грубенький двотомник). Буває таке, хоч і скидається на небилицю[30]. — З есею «Сельма Лаґерлеф»

  — Ганна Улюра

Примітки

[ред.]
  1. Дивовижна подорож, 2020, с. 70
  2. Дивовижна подорож, 2020, с. 103
  3. Дивовижна подорож, 2020, с. 106
  4. Дивовижна подорож, 2020, с. 139
  5. Дивовижна подорож, 2020, с. 167
  6. Дивовижна подорож, 2020, с. 182
  7. Дивовижна подорож, 2020, с. 195
  8. Дивовижна подорож, 2020, с. 214
  9. Дивовижна подорож, 2020, с. 7
  10. Дивовижна подорож, 2020, с. 15
  11. Дивовижна подорож, 2020, с. 34
  12. Дивовижна подорож, 2020, с. 50
  13. Дивовижна подорож, 2020, с. 59
  14. Дивовижна подорож, 2020, с. 83
  15. Дивовижна подорож, 2020, с. 84
  16. Дивовижна подорож, 2020, с. 123
  17. а б Дивовижна подорож, 2020, с. 208
  18. Дивовижна подорож, 2020, с. 213
  19. Дивовижна подорож, 2020, с. 32
  20. а б Дивовижна подорож, 2020, с. 36
  21. Дивовижна подорож, 2020, с. 76
  22. Дивовижна подорож, 2020, с. 101
  23. Дивовижна подорож, 2020, с. 113
  24. Дивовижна подорож, 2020, с. 191
  25. Дивовижна подорож, 2020, с. 199
  26. Дивовижна подорож, 2020, с. 203
  27. Дивовижна подорож, 2020, с. 43
  28. а б Дивовижна подорож, 2020, с. 137
  29. Ніч на Венері, 2020, с. 144
  30. а б Ніч на Венері, 2020, с. 143

Джерела

[ред.]