Грицак Ярослав Йосипович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Ярослав Грицак)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грицак Ярослав Йосипович
Ярослав Грицак.JPG
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ярослав Йосипович Грицак (нар. 1960) — український історик і публіцист.

Цитати[ред.]

  •  

(про українсько-російські відносини) Ми розійшлися назавжди, тому «єдності братніх народів» більше не буде. Але колись все-таки ми повинні будемо шукати примирення. Як Франція примирилася з Німеччиною чи Німеччина — з Польщею. Ці країни воювали між собою впродовж сотень років, але знайшли в собі сили примиритися. Як потім виявилося, для обопільної користі.

Я вважаю цей факт [примирення України з Польщею] найбільшим досягненням України за останні 25 років. Бо як його наслідок Європа отримала можливість розширення на схід, а Україна — сильного союзника й адвоката всередині європейської спільноти. Польща довела, що за відмовою від постімперських пережитків йде стрімкий розвиток. Вони визнали, що Львів — це українське місто, а Вільнюс — литовський. Крапка. Росія від своїх постімперських комплексів не позбулася і тому шанси на реформи там не високі.

Я історик, а не пророк. Тому не можу назвати вам точний час. Але, припускаю, для початку потрібно, щоб Росія зазнала поразки у війні. Так як поки ще росіяни не відчувають масштабів катастрофи і багато хто думає, що їхня країна на вірному шляху. Ніхто не мириться з доброї волі, до цього мають примусити обставини.[1]

  •  

Щодо Волині, то з високим рівнем правдоподібності, це був акт з геноциду. І головну відповідальність за нього несе українська сторона. Я давно висловлював цю точку зору і зараз не збираюся її переглядати[2]

  •  
  •  

Українці мають відповідальність у короткій перспективі, за те, що конкретно сталося у 1943 році. Натомість поляки мають відповідальність у ширшій історичній перспективі, тим, що, як сильніша сторона вони спровокували ситуацію, за якої такий конфлікт став не те що можливим, але дуже ймовірним. Тому тут відповідальність є спільна, але звичайно не рівна. Але вдавати, що одна сторона винна, а друга невинна, це або цинізм, або наївність[2].

  •  

Історія є заручницею політики, а в політиці виграє той, хто голосніше і красивіше скаже[2].

  •  

Політика безвідповідального вживання історії стала офіційною політикою Варшави. Це відбувається не лише по відношенню до українців, але також по відношенню до євреїв, до німців[2]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg