Поляки, поляки, ні на кого не схожий народець... У колишні часи задрали всю Європу незнищенним прагненням влаштовувати на своєму шляху гешефти, вірно, запозиченим у ними ж видавлених євреїв. Жорстокі, майже не здатні до великодушності, дріб'язкові прагматики.[1]
Я поляк тому, що глибоко засвоїв деякі, суто польські недоліки. І польських фашистів ненавиджу більше, ніж будь-яких інших. Ось саме серйозний доказ, що я — справжній поляк.[1]
Держава — це розумна несвобода, з якої поляки ніколи не змиряться... якби я передбачав, що будуть робити народи в наступному столітті, близько слова «Польща» я б написав «бунтує».[1]
Тараса Бульбу поляки розп'яли на старій вербі, десь там вгору далі над Дністром і підпалили вербу. Я дивлюсь на вогонь в печі, на освіченого діда коло печі, дивлюсь довго-довго і ніби бачу прочитані страшні події на Україні. [2]