Іспанія

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прапор Іспанії
Wikipedia-logo-v2.svg Іспанія у Вікіпедії
Commons-logo.svg Іспанія на Вікісховищі
Wikinews-logo.svg Іспанія у Вікіновинах

Іспанія (ісп. España), офіційно Королівство Іспанія, раніше Еспа́нія[1] — держава на південному заході Європи. Займає більшу частину Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови в Середземному морі, Канарські острови в Атлантичному океані. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон — 1214 км), з Францією — по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром і з Марокко.

Цитати[ред.]

  •  

Якщо вимовити «Іспанія», перед розумовим поглядом практично неодмінно постане одне з двох, втім, швидше, і те й інше — Севілья і Толедо. Навіть якщо володар розумового погляду не був ні там, ні там. Тобто: або фламенко, Інезілья, маха напівоголена, корида і всіляка кумпарсіта; або — автодафе, гофрований комір, Сід, замкові ворота та всіляке ідальго. Однак якщо врахувати, що навіть у нинішній Іспанії андалусців можуть вголос назвати «емігрантами» — не тільки в снобістської Барселоні, але і на півночі, і навіть в Кастилії — то зрозуміло, що «правильна», «зразкова» Іспанія — це Толедо. — «Геній місця» («Гений места»)

 

Если произнести «Испания», перед умственным взором практически непременно встанет одно из двух, впрочем, скорее, и то и другое — Севилья и Толедо. Даже если обладатель умственного взора не был ни там, ни там. То есть: либо фламенко, Инезилья, маха полуобнаженная, коррида и всяческая кумпарсита; либо — аутодафе, гофрированный воротник, Сид, замковые ворота и всяческое идальго. Однако если учесть, что даже в нынешней Испании андалусцев могут вслух назвать «эмигрантами» — не только в снобистской Барселоне, но и на севере, и даже в Кастилии, — то понятно, что «правильная», «образцовая» Испания — это Толедо[2].

  — Вайль Петро Львович
  •  

Так, Іспанія прекрасна: їй і уві сні не снилася така краса: суворий скелястий мис, потім встає з вод величезне плоскогір'я, далі невисокі гори, немов зелено-зелені моховиті купини, потім знову гнівно здіймаються скелі, ніби чиїсь люті кулаки, але пофарбовані вони м'яко, відливають агатом, яшмою, коралом, і над ними насупилися величезні сердиті хмари[2]. — «Корабель дурнів»

  — Кетрін Енн Портер
  •  

Іспанець кінець кінцем відданий тільки рідному селу. Тобто насамперед, зрозуміло, Іспанії, потім своєму народові, потім своїй провінції, потім своєму селі, своїй сім'ї і своєму ремеслу. Якщо ви знаєте іспанську мову, це відразу розташовує іспанця на вашу користь, якщо ви знаєте його провінцію, розташування посилюється, але якщо ви знаєте його село і його ремесло, ви стаєте для нього своїм в тій мірі, в якій це взагалі можливо для іноземця[2]. — «По кому подзвін»

  Ернест Гемінґвей
  •  

Кожна країна має такий цирк, на який заслуговує. Іспанія — кориду. Італія — Католицьку Церкву. АмерикаГоллівуд.[3]

 

Every country gets the circus it deserves. Spain gets bullfights. Italy gets the Catholic Church. America gets Hollywood.

  Еріка Йонг, американська письменниця

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg