Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.
Найкоротший вираз сенсу життя може бути таким: світ рухається і вдосконалюється. Головне завдання — внести вклад в цей рух, підкоритися йому і співпрацювати з ним[1].
Що робити зі смертю? Закінчити все і потім чекати її, як гнилий пень? Або залишити щось незроблене і померти з жалями? Мистецтво життя полягає в тому, щоб йти по землі принцом, розкидаючи яблука на своєму шляху. Мистецтво вмирання полягає в тому, щоб доїсти своє власне яблуко і сказати: «Я задоволений, інше — вам, насолоджуйтеся на мою честь»[1].
Життя окремої людини має сенс лише в тій мірі, наскільки вона допомагає зробити життя інших людей красивіше і шляхетніше. Життя священне; це, так би мовити, верховна цінність, якій підпорядковані всі інші цінності[1].
Маси функціонують скорше як гігантська чорна діра, що безжально відхиляє, згинає і викривлює всі потоки енергії і світлові випромінювання, які з нею зближуються. Як імплозивна сфера прискореного просторового викривлення, де всі виміри вгинаються усередину самих себе і згортаються у ніщо, залишаючи місце, де може відбуватися тільки поглинання. Безодня, в якій зникає сенс[4].
Все своє життя я шукав істину, сенс життя. І єдине про що я шкодую, це про витрачений час, аби в результаті зрозуміти: істина у тому, що істини немає... Живіть та насолоджуйтеся життям, не задаваючи йому питань![5]
— Ентоні Гопкінс
Зміст життя — у красі й силі прагнення до мети, і необхідно, щоб кожна мить існування мала свою високу мету.