Ое Кендзабуро (яп.大江 健三郎, нар. 31 січня 1935) — японський письменник-гуманіст, автор понад 20 романів і повістей, декількох збірок оповідань і численних есе. У своїх творах Ое Кендзабуро намагається подолати нігілізм, безвідповідальність і відчуженість сучасної людини, що досягли, на його думку, свого апофеозу у Другій світовій війні. За свої твори Ое Кендзабуро був удостоєний цілого ряду вищих японських і міжнародних літературних нагород, включаючи Нобелівську премію з літератури (1994). Художні і публіцистичні твори письменника перекладені багатьма мовами світу.
— Хіба я зможу піти на війну? Я ще зовсім маленький і на війну не встигну. Я, напевно, спізнюся на війну, та?
— Не встигнеш на війну? Запізнишся на війну? Чому? Ні, ти не повинен спізнитися. Війна, ще одна війна, а потім знову війна. Війни не кінчаються. Ні, синку, на війну ти, напевно, не запізнишся. На війну ніхто не запізниться. Всі підуть на війну, всі стануть солдатами. Ну, йди, грай, загартовуйся. А то вдягнуть тебе в солдатську форму, а ти он який миршавий[1].
Коли Коїдзумі прийшов до влади, він мав у своєму розпорядженні величезну підтримку японського народу, який з ентузіазмом сприйняв його намір провести «структурну реформу». Однак за цими словами не стояло нічого конкретного. Японці традиційно орієнтовані на єдність нації, і в той момент створилася ілюзія єдиного народу, який об’єднався навколо нового, молодого прем’єра[2]. — Про Коїдзумі Дзюнітіро, 89-го прем'єр-міністра Японії, березень 2004 р.