Європа

Матеріал з Вікіцитат
Jump to navigation Jump to search
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Головні економічні союзи Європи

Євро́па — частина світу в Північній півкулі. Західна частина Євразії, умовно обмежена Уралом і Кавказом.

Цитати[ред.]

  •  

Європа — це досвід багатьох віків. Це не та Європа, якій Шпенглер оголосив «присмерк», не та, що гниє, і до якої вся наша ненависть. Це — Європа грандіозної цивілізації, Європа — Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і т. д. Це та Європа, без якої не обійдуться перші фаланги азійського ренесансу.

  Микола Хвильовий, «Камо грядеши» (1925)[1]
  •  

Геть від Москви! Дайош Європу!

  Микола Хвильовий
  •  

Говорячи конкретно про Європу, заявляємо, що вона розжиріла на золоті та сировині з колоніяльних країн — Латинської Америки, Китаю, Африки. Вежа європейського багатства височіє поряд з цими континентами, що вони протягом століть служили точками відправки до цієї самої Європи діамантів і нафти, шовку й бавовни, лісу й екзотичних виробів. Європа буквально є творінням «третього світу». Багатства, в якому вона задихається, вкрадене у народів, що розвиваються. Порти Голландії, доки Бордо та Ліверпуля, що спеціялізувались на работоргівлі, своїм розвитком завдячують мільйонам переміщених рабів. І коли від керівника європейської держави ми чуємо заяву, що виголошується з покладеної на серце рукою, про те, що він повинен прийти на допомогу нещасним народам, що розвиваються, ми не вклоняємось на знак подяки. Зовсім ні. Навпаки — ми кажемо до себе: «Це справедливе відшкодування, яке належить нам за правом». Тому ми відмовляємось приймати допомогу країнам, що розвиваються, як «благодійність». Ця допомога повинна підтверджуватися подвійним усвідомленням: усвідомленням колонізованими, що це їм належить, і усвідомленням капіталістичними державами, що вони мають платити.[2]

  Франц Фанон, «Про насильство» — перший розділ книги «Гнані і голодні», 1961
  •  

Мало що настільки характерне для європейця, як його ставлення до феномену праці. Десь в іншому місці примус до праці принижує людину; у Європі працю облагороджують.

 

Wenige Dinge sind für den Europäer so kennzeichnend als das Verhältnis, das er zu dem Phänomen der Arbeit gefunden hat. Anderswo entwertete der Zwang zur Arbeit den Menschen; in Europa adelt Arbeit.

  — Карло Шмід, доповідь у Федеральній вищій технічній школі Цюриха, 3.11.1959 [1]
  •  

Європа стає страшенно нудна. Культ безпеки і поміркованості життя виключає в ній усі емоції. Курити не можна, пити багато не прийнято, секс тільки з презервативом, на автостраді максимально 130 км/год., зі всіх боків застереження. Теоретично це правильні речі, але коли їх зібрати разом, виникає мур обмежень. Панує примус, своєрідний терор безпеки: не можна навіть надто багато солодити.

 

Europa staje się okropnie nudna. Kult bezpieczeństwa i umiarkowanego życia eliminuje w niej wszystkie emocje. Palić nie można, pić za dużo nie wypada, seks tylko z prezerwatywą, na autostradzie maksymalnie 130 km/godz., z każdej strony zabezpieczenie. Teoretycznie są to rzeczy słuszne, ale kiedy się je zbierze razem, powstaje mur ograniczeń. Panuje przymus, swoisty terror bezpieczeństwa: nie wolno nawet za dużo słodzić.

  Віктор Єрофєєв, «Gazeta Wyborcza», 3.8.2011 [2]

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Хвильовий, Микола. Камо грядеши [Електронна копія] : памфлети / Микола Хвильовий. — Електрон. текст. дані (1 файл : 59,7 Мб), 1925 (Київ: НПБУ, 2015)
  2. Про насильство. Франц Фанон

Джерела[ред.]

Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: