Будь-яка мужня, будь-яка вірна людина приносить користь своїй батьківщині.
Велика підмога — вміти сміятися з себе, коли зробив дурницю і бачиш це.
Головне не в тому, щоб накопичити якнайбільше знань, — головне в тому, щоб це знання, велике чи мале, належало лише тобі, було випоєне твоєю кров'ю, було би дітищем власних зусиль.
Життєвий шлях людини означає безперервне долання не лише зовнішніх перешкод, а й форм своєї власної свідомості, які потроху старіють, аби відродитися на вищому рівні. Це шлях людини до зрілості[1].
Замість наших лабораторій індуси мали цілі століття терпіння і свою геніальну інтуїцію.
Навіть у найбільшій безнадії боротьба залишається надією.
Правда для всіх однакова, але кожен народ має свою особливу брехню, яку він називає своїми ідеалами.
Яке мені діло до цих греків і римлян? Вони вмерли й мертві, а ми живі. Що вони мені можуть розповісти, чого б я не знав не гірше за них?… Потім я поблажливо почав перегортати книгу, неуважно кидаючи на неї нудьгуючий погляд, наче вудку в ріку. І так і завмер, друзі мої… Друзі мої, ну й улов… я витягував таких коропів, таких щук! Невідомих риб — золотих, срібних, барвистих… і вони жили, танцювали… А я вважав їх мертвими![2]
Мистецтво заслуговує пошани і любові лише в тому випадку, якщо воно справді людяне і звертається до усіх рішуче людей, а не лише до купки педантів[3].
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі