Євген Павлович Плужник (1898 — 1936) — український поет, драматург, перекладач. Репресований.
|
Брешете ви, кому ясно усе!
Перед мрією всі ми ниць!
Дні! який це музей
Дрібниць![1]
|
|
|
|
|
|
Мій народе!
Темний і босий!
Хай святиться твоє ім'я![2]
|
|
|
|
|
|
Ніч… а човен — як срібний птах!..
(Що слова, коли серце повне!)
…Не спіши, не лети по ясних світах,
Мій малий ненадійний човне!
І над нами, й під нами горять світи…
І внизу, і вгорі глибини…
О, який же прекрасний ти,
Світе єдиний![3]
|
|
|
|
|
|
Я знаю!
І буде так:
Пшеницями зійде кров;
І пізнають, яка на смак
Любов.
Вірю.[4]
|
|
|
|
|
|
Ваш такий наївний погляд
І широкий сукні викот
Так настроїли поета
На високий лад ліричний,
(…)[5] — «Ваш такий наївний погляд…»
|
|
|
|
|
- Плужник, Євген. Поезії / Упор., вступ. стаття та примітки Леоніда Череватенка. — К.: Радянський письменник, 1988. — 415 с.
- Чари ночі. Українська любовна лірика. — Харків: Фоліо, 2015. — 254 с. — ISBN 978-966-03-4568-3
- ↑ «Одірвались від днів слова…» // С. 141
- ↑ Галілей // С.169
- ↑ Ніч… а човен — як срібний птах!.. // С.278
- ↑ «Я знаю» // С.122
- ↑ Чари ночі, 2015, с. 212
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі