Перейти до вмісту

Харків

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Харків — місто на сході України на Слобожанщині, адміністративний центр Харківської області. Друге за кількістю населення місто України, з січня 1920 по червень 1934 — столиця УСРР.

Цитати про Харків[ред.]

Панорама частини центру міста.
  •  

Статус міста Харків отримав 1654 року. Саме тут був центр Харківського слобідського козацького полку із фортецею з вежами та підземними ходами. В Харкові 1805 року було відкрито один із перших світських університетів. А в 1820‑х місто стало центром відродження української культури. Тут з’явилися перші видання з мовознавства, історії, літератури та етнографії[1]. — Зі статті «Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією», 31 березня 2022

  — Олена Кохан
  •  

Слобожанський центр здавна страждав через близькість до російських кордонів. Харків став першим містом, яке захопили більшовики в грудні 1917 року. Саме тут 10 березня 1919 року було проголошено створення Української Соціалістичної Радянської Республіки, і саме це місто стало першою її столицею. Майже 100 років по тому, під час Революції гідності, Харків намагалися зробити центром проросійського уряду.
Але щоразу українці, які живуть у Харкові, дають гідну відсіч ворогу. І за будь-яких обставин місто залишається одним із центрів української культури[1]. — Зі статті «Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією», 31 березня 2022

  — Олена Кохан
  •  

Так, на початку 1920‑х років у Харкові вийшла перша українська радіопередача, було засновано Державне видавництво України, видавництва «Пролетарій» і «Радянський селянин», кооперативні українські видавництва «Книгоспілка», «Рух», об’єднання письменників «Плуг» та багато інших культурних організацій. Наприкінці 1920‑х у місті було збудовано будинок «Слово», в якому оселилися відомі українські письменники. Згодом вони ввійшли в історію як представники «Розстріляного відродження», оскільки майже всі були репресовані у 1930‑х роках[1]. — Зі статті «Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією», 31 березня 2022

  — Олена Кохан
  •  

Курява над містом своя слобожанська. Повітря з Дінця, з Донбасу долітає на береги трьох річок: Лопані, Харкова й Нетечі, і разом - харківське повітря.
Це місто дуже українське. Були слободи, хутори Панасівка, Іванівка, Москалівка, Основа та інші. Розросталися, зливалися і під шкаралупою санктпетербурзькоїадміністрації виросло губерніяльне місто.[2]1922 рік

  Олександр Семененко
  •  

Харків, ще перед тим, як став індустріальним, мав заслужене ім’я міста науки. Перед революцією кілька десятків середніх шкіл — багато гімназій приватних і державних, духовна семінарія, хоч не було ні одного Кадетського Корпусу або військової офіцерської школи. Університет постав з приватної ініціативи, повторюю з приватної, а не державної, ініціативи в Російській імперії.<...>
Уже перед революцією, крім Університету, в Харкові були Технологічний, Комерційний, Ветеринарний і Сільськогосподарський Інститути.
В нову, революційну добу Харків увійшов як зріле, традиційне місто освіти. [3]

  Олександр Семененко

У художній літературі[ред.]

  •  

Харків, Харків, де твоє обличчя?
До кого твій клич?
Угруз ти в глейке многоріччя,
темний, як ніч.[4]«Харків» (1923)

  Павло Тичина
  •  

Тільки що під'їхали до вокзалу, дивлюсь — отакими великими літерами: «Харків». Дивлюсь — не «Харьков», а «Харків». Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?[5]Микола Куліш «Мина Мазайло» (друга дія, 8).

  — Тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва)
  •  

А де у вас тут витерти ноги? Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї… Тільки й слави, що на вокзалі «Харків» написано, а спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очі дере… Всяке тобі штокає, какає,— приступу немає.[6]Микола Куліш «Мина Мазайло» (друга дія, 9).

  — Дядько Тарас (Тарас Мазайло)

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. а б в Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією
  2. Харків, Харків, 1977, с. 8
  3. Харків, Харків, 1977, с. 54
  4. Павло Тичина. «Харків» (1923)
  5. Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 125. — ISBN 5-308-00654-7
  6. Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 127. — ISBN 5-308-00654-7

Джерела[ред.]

  • Семененко О. Харків, Харків. — Мюнхен: Сучасність, 1977. — 239 с.