Чубай Григорій Петрович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грицько Чубай
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Грицько (Григо́рій Петрович) Чуба́й (23 січня 1949 — 16 травня 1982) — український поет, перекладач. Батько Тараса та Соломії Чубай.

Цитати[ред.]

бачу в дзеркалі срібні телеграми хмар що ніким не підписані —
бо для найтоншого світла як не шукай не віднайдеш ім’я[1]

«Марія»

бачу пальці її що біжать по темніючій шибі –
пишуть наймення дзвінке для летючої срібної риби[2]

«Марія»

і вже ти зачудовано слухаєш
як чотириноге крісло намагається переконати шафу
в тому що воно є родичем восьминога[3]

«Вечір»

і дивиться пташка крізь вікно в акваріум хати
і думає про нас
як про риб[3]

«Пташка»

І КУДИ Б НЕ ПІТИ
то це означає розминутись
розминутись із тілом своїм
розминутись із дітьми своїми
а потім з усіма на світі ночами
а потім із хрестом на власній могилі[4]

«Відшукування причетного»

півень чорний
червоне гроно клює
і півневі тому
солодко-солодко

а півень червоний
чорне гроно клює
і півневі тому
гірко-гірко[5]

«Рушник»

Ти не маєш довкола
свічадонька жодного
де б не мала себе
чужої
пошукай собі інших плес
щоб надивитись на себе[6]

З циклу «Світло і сповідь»

З поеми «Вертеп» (1968)[ред.]

  • А ніч попереду й позаду…
    Ми йдем. Вперед а чи назад?
    …Парадоксальна суть парадів,
    і замість правди — сто півправд.
(Вертеп // Говорити, мовчати і говорити знову. — С. 41; Плач Єремії. — С. 68; П'ятикнижжя. — С. 85)
  • Диктатори, диктатори, диктатори —
    погоничі великі: «Цоб-цабе».
    Диктатори, диктатори, диктатори
    щодня диктують світові себе.
(Вертеп // Говорити, мовчати і говорити знову. — С. 39; Плач Єремії. — С. 66; П'ятикнижжя. — С. 82)
  • І пустота безмірна, щогодинна,
    Вже цілий світ береться осягти.
    Як жить мені, якщо я ще людина,
    Якщо мені від себе не втекти?
(Вертеп // Говорити, мовчати і говорити знову. — С. 34; Плач Єремії. — С. 61; П'ятикнижжя. — С. 76)
  • Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
    І правда топиться в брехні чи не щодня.
    Невже і я впаду в нього і зникну
    Безболісно, безлико, навмання?
(Вертеп // Говорити, мовчати і говорити знову. — С. 34; Плач Єремії. — С. 60; П'ятикнижжя. — С. 75)

Про Григорія Чубая[ред.]

  •  

Найважливішим моїм літературним знайомством став Григорій Чубай. Це така неоднозначна особистість була, але він був феноменальною людиною, бо походив із села, не отримав натоді жодної вищої освіти,та знання із зарубіжної літератури мав дивовижні. Це він мене присадив на польські журнали Literatura na Świecie та Zeszyty Poetyckie, зацікавив творчістю Грабала, Еліота, Паунда[7]...

  Юрій Винничук
  •  

Коли я збирала інтерв’ю для фільму про тата, його друг Роман Готра, який його фотографував, сказав: «Ти знаєш, а мені Гриць колись казав: не переживай – я продовжуся в дітях, а тоді ж тебе ще не було». Він згадував про 1972 рік, саме починалися арешти[8].

  Соломія Чубай
  •  

Колись у Чубая вдома на звичайній друкарській машинці друкувався редагований ним часопис «Скриня». Наклад був «чисто символічним», як і в інших самвидавів. Так от, туди писали ті, хто зараз вважається корифеями. Звичайно, писав Грицько Чубай. Олег Лишега публікувався. Я йому тоді сказав, що за такі твори можна отримати премію американського ПЕН-клубу. Так і сталося! [...] У «Скрині» уперше надрукували і політолога Миколу Рябчука, який сьогодні коментує українські події для світових медіа. Було багато інших імен. Тобто довкола Грицька «крутилися» дуже цікаві особистості. І, звісно, усі на всіх впливали, хтось більше, хтось менше. Однак з усіх нас, мені здається, Чубай робив це більш усвідомлено. Уже згодом я подарував йому афішу нашого концерту, де було написано: «Людині, яка зробила з мене людину».[9]

  Віктор Морозов

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Чубай, Г. П. Говорити, мовчати і говорити знову: Вірші / Передм. М. Рябчука. — К.: Молодь, 1990. — 144 с.
  • Чубай, Грицько. Плач Єремії / Вид. друге, виправлене. — Львів: Кальварія, 2001. — 320 с.
  • Чубай, Грицько. П'ятикнижжя / Упор. Соломія Чубай; передм. Костя Москальця; післям. Олега Лишеги. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2013. — 256 с.
  • Костянтин Москалець. Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 400 с. — ISBN 978-617-679-678-7