Чубай Григорій Петрович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грицько Чубай
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Грицько (Григо́рій Петрович) Чуба́й (23 січня 1949 — 16 травня 1982) — український поет, перекладач. Батько Тараса та Соломії Чубай.

Цитати[ред.]

бачу в дзеркалі срібні телеграми хмар що ніким не підписані —
бо для найтоншого світла як не шукай не віднайдеш ім’я[1]

«Марія»

бачу пальці її що біжать по темніючій шибі –
пишуть наймення дзвінке для летючої срібної риби[2]

«Марія»

і вже ти зачудовано слухаєш
як чотириноге крісло намагається переконати шафу
в тому що воно є родичем восьминога[3]

«Вечір»

і дивиться пташка крізь вікно в акваріум хати
і думає про нас
як про риб[3]

«Пташка»

І КУДИ Б НЕ ПІТИ
то це означає розминутись
розминутись із тілом своїм
розминутись із дітьми своїми
а потім з усіма на світі ночами
а потім із хрестом на власній могилі[4]

«Відшукування причетного»

півень чорний
червоне гроно клює
і півневі тому
солодко-солодко

а півень червоний
чорне гроно клює
і півневі тому
гірко-гірко[5]

«Рушник»

Ти не маєш довкола
свічадонька жодного
де б не мала себе
чужої
пошукай собі інших плес
щоб надивитись на себе[6]

З циклу «Світло і сповідь»

З поеми «Вертеп» (1968)[ред.]

  • А ніч попереду й позаду…
    Ми йдем. Вперед а чи назад?
    …Парадоксальна суть парадів,
    і замість правди — сто півправд.
(Вертеп // Говорити, мовчати і говорити знову. — С. 41; Плач Єремії. — С. 68; П'ятикнижжя. — С. 85)
  • Диктатори, диктатори, диктатори —
    погоничі великі: «Цоб-цабе».
    Диктатори, диктатори, диктатори
    щодня диктують світові себе.
(Вертеп // Говорити, мовчати і говорити знову. — С. 39; Плач Єремії. — С. 66; П'ятикнижжя. — С. 82)
  • І пустота безмірна, щогодинна,
    Вже цілий світ береться осягти.
    Як жить мені, якщо я ще людина,
    Якщо мені від себе не втекти?
(Вертеп // Говорити, мовчати і говорити знову. — С. 34; Плач Єремії. — С. 61; П'ятикнижжя. — С. 76)
  • Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
    І правда топиться в брехні чи не щодня.
    Невже і я впаду в нього і зникну
    Безболісно, безлико, навмання?
(Вертеп // Говорити, мовчати і говорити знову. — С. 34; Плач Єремії. — С. 60; П'ятикнижжя. — С. 75)

Про Григорія Чубая[ред.]

  •  

Найважливішим моїм літературним знайомством став Григорій Чубай. Це така неоднозначна особистість була, але він був феноменальною людиною, бо походив із села, не отримав натоді жодної вищої освіти,та знання із зарубіжної літератури мав дивовижні. Це він мене присадив на польські журнали Literatura na Świecie та Zeszyty Poetyckie, зацікавив творчістю Грабала, Еліота, Паунда[7]...

  Юрій Винничук

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Чубай, Г. П. Говорити, мовчати і говорити знову: Вірші / Передм. М. Рябчука. — К.: Молодь, 1990. — 144 с.
  • Чубай, Грицько. Плач Єремії / Вид. друге, виправлене. — Львів: Кальварія, 2001. — 320 с.
  • Чубай, Грицько. П'ятикнижжя / Упор. Соломія Чубай; передм. Костя Москальця; післям. Олега Лишеги. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2013. — 256 с.
  • Костянтин Москалець. Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 400 с. — ISBN 978-617-679-678-7